Клас напруги – це не просто технічний параметр, а питання грошей, причому чималих. Для бізнесу різниця між першим і другим класом напруги може означати переплату за послуги з розподілу електроенергії в рази. Саме через це й розгорівся спір між ТОВ «Фірма Естрелла» та АТ «Житомиробленерго», який дійшов до Верховного Суду. Давайте розберемося, як субспоживачу відстояти правильний тариф і чому рішення у справі № 906/1205/25 важливе для багатьох підприємств.
Суть конфлікту: перший клас чи другий?
Уявіть: ви орендуєте приміщення і отримуєте електроенергію не напряму від обленерго, а через мережі власника будівлі. Власник підключений до мереж оператора системи розподілу на високій напрузі – за першим класом. А вам обленерго чомусь виставляє рахунки за другим класом, де тариф майже в п’ять разів вищий. Саме в такій ситуації опинилася «Фірма Естрелла».
Між компанією та АТ «Житомиробленерго» ще у жовтні 2021 року було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 102-Т. Позивач був субспоживачем – його електроустановки приєднали до мереж основного споживача, ФОП Шолоха В.В. А той, своєю чергою, отримував електроенергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності з першим класом напруги.
Із січня 2023 року обленерго почало виставляти «Фірмі Естрелла» рахунки за тарифами для другого класу напруги. Нагадаю: згідно з постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1797, тариф для першого класу становив 271,70 грн/МВт·год, а для другого – 1432,11 грн/МВт·год. Відчуйте різницю.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд Житомирської області у січні 2026 року відмовив у задоволенні позову. Логіка була такою: сторони підписали додаткову угоду № 1-К від 11.08.2023, у якій прямо зазначено – об’єкти позивача віднесено до II класу напруги. Угода чинна, ніхто її недійсною не визнавав. А відтак, за статтею 204 Цивільного кодексу України, діє презумпція правомірності правочину. Крапка.
Проте Північно-західний апеляційний господарський суд подивився на ситуацію інакше. У квітні 2026 року він скасував рішення першої інстанції та повністю задовольнив позов. Що ж стало вирішальним?
Апеляція звернула увагу на ключовий нормативний документ – Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175. Відповідно до пункту 8.1 цього Порядку, єдиним критерієм для визначення класу напруги є межа балансової належності з оператором системи. Жодні інші характеристики підключення не мають значення.
А тепер уважно подивіться на схему підключення. Між «Фірмою Естрелла» та «Житомиробленерго» безпосередньої межі балансової належності взагалі не існувало. Позивач отримував електроенергію через мережі основного споживача – ФОП Шолоха. А от межа між оператором системи розподілу та основним споживачем проходила саме на рівні 110 кВ, що відповідає першому класу напруги.
Тобто фактично електроенергія доставлялася до точки підключення субспоживача через мережі, приєднані за першим класом. І саме це, на думку апеляційного суду, мало визначати застосовний тариф.
Чому додаткова угода не врятувала обленерго
Окремої уваги заслуговує аргумент про додаткову угоду, якою сторони нібито добровільно погодили II клас напруги. Суд апеляційної інстанції визнав ці умови нікчемними – тобто такими, що не створюють жодних правових наслідків.
Чому? Бо договір про надання послуг з розподілу електроенергії є публічним договором приєднання. Його умови мають бути однаковими для всіх споживачів. А коли оператор системи розподілу пропонує конкретному субспоживачу гірші умови, ніж іншим клієнтам з аналогічними технічними характеристиками підключення, – це вже дискримінація. Стаття 633 Цивільного кодексу України такого не дозволяє.
Простіше кажучи: не можна підписати з клієнтом папірець, який суперечить імперативним нормам законодавства, і потім ховатися за принципом «ви ж самі погодилися».
Верховний Суд: фінальна крапка
АТ «Житомиробленерго» подало касаційну скаргу, посилаючись на неврахування апеляційним судом попередніх висновків Верховного Суду – зокрема, про обов’язковість договору для сторін та презумпцію правомірності правочину. Однак колегія суддів Касаційного господарського суду не знайшла ці аргументи переконливими.
По-перше, жодна зі справ, на які посилався скаржник, не стосувалася подібних правовідносин. Там ішлося про договори поставки, транспортного експедирування, оренди – а не про визначення класу напруги для субспоживача за Порядком № 1175. А для касаційного перегляду за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України потрібен саме збіг правовідносин. Не вийшло.
По-друге, Верховний Суд нагадав про власну сталу та послідовну практику у схожих спорах – зокрема, у справах № 910/8823/22, № 906/172/23, № 906/447/23, № 906/600/23, № 906/446/23 та № 906/504/25. У кожній із них суд визнавав неправомірним нарахування тарифу за другим класом напруги для субспоживачів, які не мають безпосередньої межі балансової належності з оператором системи розподілу.
До речі, цікавий момент: у матеріалах справи фігурував лист самого «Житомиробленерго» від 30.09.2025 та акт коригування, якими відповідач фактично сам же й перерахував вартість послуг за першим класом напруги за період із січня 2023 року до серпня 2025-го. Непослідовність дій обленерго лише додала аргументів позивачу.
Касаційне провадження в частині пункту 1 статті 287 ГПК України Верховний Суд закрив через неподібність правовідносин, а в частині пункту 4 – залишив скаргу без задоволення. Постанова апеляційного суду залишилася в силі.
Що це означає для вашого бізнесу
Справа № 906/1205/25 нагадує про кілька важливих речей. Якщо ви субспоживач і отримуєте електроенергію через мережі основного споживача, ваш клас напруги має визначатися за межею балансової належності між оператором системи розподілу та основним споживачем. Не за тим, що написано у додатковій угоді, яку вам підсунули на підпис.
Крім того, публічний договір приєднання – це не звичайний комерційний контракт, де сторони вільні домовлятися про що завгодно. Оператор системи розподілу зобов’язаний застосовувати однакові умови до всіх споживачів з аналогічними технічними параметрами. Будь-які спроби встановити для когось гірші умови через додаткові угоди суд може визнати нікчемними.
І наостанок: якщо ви вже переплатили за другим класом напруги – є сенс не лише вимагати переходу на правильний тариф, а й ініціювати перерахунок за попередні періоди. Як показує практика, суди дедалі частіше стають на бік субспоживачів у таких спорах.
