Уявіть: ви володієте зернопереробним комплексом, а частина вашого обладнання фізично розташована всередині будівлі, яка вам не належить. І ось власник тієї будівлі змінюється, а новий господар не поспішає пускати вас на свою територію. Саме в такій ситуації опинилося ТОВ «Зерновий термінал Кілія», і єдиним виходом стало встановлення сервітуту через суд. Ця справа № 916/4327/23 пройшла три судові інстанції та дійшла до Верховного Суду, який і поставив остаточну крапку.
Що таке сервітут і коли він потрібен
Коротко: сервітут – це право користуватися чужим нерухомим майном. Класичний приклад із життя – прохід через сусідню земельну ділянку, якщо інакше до своєї не дістатися. Але сервітут може стосуватися не лише землі, а й будівель, споруд, складів – будь-якої нерухомості.
Стаття 401 Цивільного кодексу України чітко каже: сервітут встановлюють тоді, коли потреби особи неможливо задовольнити жодним іншим способом. Це ключовий принцип. Не можна просто так прийти до суду і сказати «мені зручніше ходити через ваш двір». Ні – має бути об’єктивна неможливість обійтися без чужого майна.
Встановлення сервітуту може відбуватися кількома шляхами: за договором, за законом, за заповітом або за рішенням суду. І ось тут важливий момент, передбачений частиною 3 статті 402 Цивільного кодексу України: перш ніж іти до суду, потрібно спробувати домовитися. Суд втручається лише тоді, коли сторони не змогли дійти згоди.
Як усе починалося: зерно, склад і шнековий транспортер
ТОВ «Зерновий термінал Кілія» працює як портовий оператор у портовому пункті Кілія порту «Усть-Дунайськ». Компанія володіє зернопереробним комплексом літ. «Ц» – доволі складною спорудою, до якої технологічно прив’язаний шнековий транспортер. Це обладнання відповідає за подачу зерна, і без нього весь комплекс втрачає функціональність.
Але є нюанс. Сам шнековий транспортер ще з 2011 року розташований не просто неба, а всередині критого вантажного складу літ. «Г» – на балках під стелею, займаючи всього 16 квадратних метрів. Жодної корисної площі складу це обладнання не забирає, проте перебуває воно саме там.
Донедавна склад належав державному підприємству, з яким у позивача був договір про надання послуг. Усе працювало. Але в березні 2023 року той договір розірвали в односторонньому порядку, а вже в серпні 2023 року склад продали – новим власником 93/100 комплексу будівель і споруд порту Усть-Дунайськ стало ТОВ «Еліксир Україна».
Ситуація стала патовою: транспортер у чужому складі, доступу до нього немає, а без нього зернопереробний комплекс простоює.
Спроба домовитися і шлях до суду
20 вересня 2023 року ТОВ «Зерновий термінал Кілія» направило новому власнику лист із пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту. До листа додали два підписані примірники договору, де прописали всі умови: доступ для обслуговування шнекового транспортеру, плату за користування майном, обсяг прав сторін.
Відправляли кур’єрською службою KisExpress – з описом вкладення, усе як годиться. Але отримати лист відповідач так і не зміг: працівників не було на місці за адресою доставки. Відповіді не надійшло, договір не підписали.
Після цього позивач пішов до Господарського суду Одеської області з позовом про встановлення сервітуту в судовому порядку.
Гойдалка судових рішень
Перша інстанція у позові відмовила. Суд вирішив, що позивач не дотримався обов’язкової процедури досудового врегулювання – мовляв, не довів факту належного направлення пропозиції відповідачу. Формальний підхід, але формально – ніби й обґрунтований.
Проте Південно-західний апеляційний господарський суд подивився на справу інакше. Він дослідив усі докази: кур’єрську накладну, опис вкладення, оригінальний запечатаний конверт із проєктом договору, який позивач навіть приніс на судове засідання. Суд встановив, що спроба домовитися була – і була реальною. А те, що відповідач не отримав листа через відсутність працівників на місці – це вже не проблема позивача.
Апеляційний суд позов задовольнив. Сервітут встановили на умовах запропонованого договору.
Ключові аргументи, які переконали апеляцію:
- Без доступу до складу неможливо обслуговувати шнековий транспортер, а демонтаж призведе до повної зупинки зернопереробного комплексу.
- Висновок судової будівельно-технічної експертизи підтвердив: обладнання функціонально пов’язане з комплексом, і їхнє роз’єднання означає втрату виробничого циклу.
- Транспортер висить на балках під стелею, займає лише 16 м² і не створює жодних перешкод для використання складу власником.
Що сказав Верховний Суд
ТОВ «Еліксир Україна» подало касаційну скаргу, намагаючись скасувати постанову апеляції. Аргументи зводилися до кількох ліній.
Перша – що кур’єрська накладна KisExpress нібито є недопустимим доказом, бо цей оператор не має права доставляти кореспонденцію по всій Україні. Але суд перевірив: компанія внесена до Єдиного реєстру операторів поштового зв’язку, має всі дозволи, і її послуги поширюються на всю територію країни.
Друга – що шнековий транспортер є рухомим майном, його можна перенести, а отже, потреби позивача можна задовольнити без обтяження чужої нерухомості. Тут відповідач навіть посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 181 Цивільного кодексу України в контексті сервітуту. Але колегія суддів зауважила: скаржник не обґрунтував, чому взагалі потрібно формувати такий висновок, і не конкретизував зміст правовідносин, які цього потребують.
Третя лінія – про безстроковість сервітуту і відсутність у позивача підстав для стивідорної діяльності. Однак ці доводи також не знайшли підтвердження.
Верховний Суд залишив постанову апеляції без змін, а касаційну скаргу – без задоволення. Більше того, касаційне провадження в частині пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрили, оскільки правовідносини у справах, на які посилався скаржник, виявилися неподібними.
Практичний урок для бізнесу
Ця історія добре показує механіку встановлення сервітуту на практиці. Перше і головне: якщо ваше майно фізично або технологічно пов’язане з чужою нерухомістю, варто заздалегідь подбати про юридичне оформлення доступу. Не відкладайте це на потім – ситуація з власником може змінитися будь-якої миті.
Друге – фіксуйте кожен крок. Кур’єрська накладна з описом вкладення, збережений конверт, експертний висновок – усе це зіграло вирішальну роль. Якби позивач просто надіслав листа звичайною поштою без опису, результат міг би бути зовсім іншим.
І третє – експертиза має бути переконливою. Суд апеляційної інстанції спирався на висновок експерта, який чітко показав: без доступу до складу комплекс не працює, альтернативи немає. Саме це і є тією межею між «мені так зручніше» і «інакше неможливо», про яку говорить Цивільний кодекс України. І саме цю межу суди щоразу перевіряють із особливою ретельністю.
