Скасування штрафу ТЦК – реальність, якщо у вас є вагомі аргументи. Це підтверджує справа, яку розглянув Голосіївський районний суд міста Києва у травні 2026 року. Киянин, якого оштрафували за неявку за повісткою, довів у суді, що жодної повістки не отримував. І суд став на його бік.
Тепер детальніше. Усе почалося з того, що 14 червня 2025 року відповідальний виконавець одного зі столичних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) склав протокол про адміністративне правопорушення. Йшлося про частину третю статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – порушення законодавства про оборону та мобілізацію в особливий період. Простіше кажучи: чоловіка звинуватили в тому, що він не з’явився за викликом до ТЦК у строк, зазначений у повістці.
За версією посадовців, повістку датували 13 січня 2025 року, і вона вимагала прибуття 30 січня. А вже з 3 лютого чоловіка оголосили в розшук. 17 червня начальник ТЦК виніс постанову: штраф у розмірі 8 500 гривень.
Але позивач із цим категорично не погодився. Він стверджував: жодної повістки не отримував, адресу проживання не змінював, усю поштову кореспонденцію отримує за місцем реєстрації. Тобто, якби повістку справді надіслали – він би про неї знав.
Далі почалася справжня юридична боротьба. Позивач неодноразово звертався до ТЦК із вимогою видати копію постанови та матеріали справи. Йому відмовили. Адвокат надіслав офіційний адвокатський запит – відповіді теж не було. У серпні 2025 року чоловік подав адміністративний позов до суду.
Суд двічі витребовував у ТЦК матеріали справи. Безрезультатно. Знадобилося аж тимчасове вилучення доказів через Державну виконавчу службу – і лише у квітні 2026 року, майже через рік після події, справа нарешті потрапила до судді.
І ось тут починається найцікавіше.
Чому умисел – це ключ до всього
Позивач побудував захист на одному, але надзвичайно вагомому аргументі: відсутності умислу. Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність лише за умисне порушення. Це прямо випливає зі статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення: адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно тоді, коли особа усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала.
Іншими словами: щоб оштрафувати людину за неявку до ТЦК, держава мусить довести, що людина знала про виклик, але свідомо його проігнорувала. Без доведеного умислу складу правопорушення немає. І це не юридична дрібниця – це основа основ.
А що ж із доказами? Суд дослідив матеріали справи і виявив: ТЦК не надав жодного доказу того, що повістка взагалі була сформована. Немає ані її копії, ані підтвердження направлення за адресою проживання позивача, ані доказів вручення. Сам протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на повістку від 13 січня 2025 року – і все. Більше нічого.
Суд прямо зазначив у рішенні: відповідач не довів, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з’явитися за викликом. А отже, умисел на вчинення правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».
Тут важливий момент: тягар доказування у таких справах лежить саме на органі, який виніс постанову. Це стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України. ТЦК мало довести, що порушення було. Не змогло.
Суд також нагадав про принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Це не просто гарна фраза – це прямий конституційний припис.
У підсумку постанову про штраф скасовано, провадження у справі закрито. Крім того, суд стягнув із ТЦК на користь позивача 605 гривень 60 копійок судового збору.
Що це означає для інших
Передусім те, що скасування штрафу ТЦК цілком можливе, якщо процедуру притягнення до відповідальності було порушено. Основні аргументи, які реально працюють у суді, такі: ви не отримували повістку особисто, вам не повідомили про дату розгляду справи, вам не надали копію постанови, або ж сама постанова не містить конкретних посилань на порушену норму закону.
К слову, у цій справі позивач спочатку навіть не знав точної суми штрафу – думав, що йдеться про 17 000 гривень, а насправді виявилося 8 500. Це ще одне нагадування: без доступу до матеріалів справи ви не можете зрозуміти, за що саме вас покарали. І це саме по собі – грубе порушення ваших прав.
Стаття 210-1 КУпАП має бланкетний характер – вона не встановлює конкретних правил поведінки, а відсилає до інших актів законодавства. Тому в кожному випадку має бути чітко зазначено: який нормативний акт порушено, в якій редакції він діяв на момент події та в чому конкретно полягала невідповідність дій особи закону. Розмите «порушив законодавство про мобілізацію» без конкретики – надто слабка позиція для обвинувачення.
Звісно, кожна справа індивідуальна. Але прецедент створено: Голосіївський суд чітко показав, що за відсутності доказів вручення повістки скасування штрафу ТЦК є єдиним законним рішенням. Якщо ви опинилися в подібній ситуації – закон дає вам 10 днів на оскарження постанови з моменту її отримання. Не зволікайте, бо час грає проти вас. І пам’ятайте: ваша невинуватість не потребує доведення. А от провина – потребує.
