Оформити спадщину вчасно встигає не кожен. Закон відводить на це пів року, та життя вносить свої корективи: хвороба, тривале відрядження, перебування за кордоном або елементарне незнання про заповіт. Що робити, коли ці шість місяців уже спливли, а спадок досі не прийнято? У Мін’юсті пояснили, як це зробити.
За загальним правилом строк для прийняття спадщини становить шість місяців. Він починає відлік з дня смерті спадкодавця або з дня, коли людину оголосили померлою. Якщо спадкоємець не жив постійно зі спадкодавцем і не подав заяву в цей період, його вважають таким, що спадщину не прийняв. Проте закон залишає кілька шляхів виправити ситуацію.
Кому заява взагалі не потрібна
Не всім доводиться бігти до нотаріуса. Спадкоємець, який на момент відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем, вважається таким, що прийняв її автоматично. Єдина умова – протягом тих самих шести місяців він не заявив про відмову.
Так само прийняли спадщину:
- малолітні та неповнолітні діти;
- недієздатні особи;
- особи з обмеженою цивільною дієздатністю.
Якщо нотаріусу не вистачає паперів, що підтверджують спільне проживання, цей факт встановлюють через суд. Тут важливий момент: такий самий механізм працює, коли прописка не збігається з фактичним місцем життя. Довести доведеться саме спільне побутове проживання, а не формальну реєстрацію.
Якщо ви не жили зі спадкодавцем і прострочили строк
Далі йдеться саме про тих, хто на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем. Ці люди мали особисто подати заяву протягом шести місяців. Оформити спадщину після спливу строку допомагають два способи, прописані в статті 1272 Цивільного кодексу України.
Перший – заручитися згодою інших спадкоємців. Якщо вони вже прийняли спадщину, то можуть письмово погодитися, аби людина, яка пропустила строк, теж подала заяву. Погодитися мають усі, хто прийняв спадок. Після цього до суду йти не потрібно: заяву подають нотаріусу, а в селах – уповноваженій посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Другий спосіб – звернутися до суду. Коли домовитися з іншими спадкоємцями не виходить, особа подає позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд задовольнить його, якщо побачить, що шість місяців пропущено з поважної причини. Ідеться про об’єктивні, непереборні та істотні обставини, які реально завадили людині подати заяву вчасно.
Які причини суд визнає поважними
Судова практика виробила доволі чіткий перелік. Поважними вважають причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця. Серед них:
- тривала хвороба спадкоємця;
- тривале перебування за межами України;
- відбування покарання в місцях позбавлення волі;
- необізнаність про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17);
- велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем розташування спадкового майна;
- складні умови праці, зокрема часті відрядження, в тому числі закордонні;
- перебування на строковій службі у складі Збройних Сил України;
- необхідність отримати свідоцтво про смерть спадкодавиці з апостилем, адже вона померла за кордоном (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18).
Список відкритий, тож суд може визнати поважною й іншу причину, якщо вона справді непереборна.
Про перебування за кордоном варто сказати окремо. Сам факт виїзду не доводить наявності непереборних перешкод. Суд з’ясовуватиме, чи міг спадкоємець оформити заяву через консульство або дипломатичне представництво України чи надіслати її поштою.
Що поважною причиною не вважають
Деякі пояснення суди чують постійно, і майже завжди вони не спрацьовують. Підставою для додаткового строку самі собою не є:
- незнання строку та порядку прийняття спадщини;
- необізнаність про наявність спадкового майна;
- похилий вік або непрацездатність;
- невизначеність між спадкоємцями, хто саме прийматиме спадок;
- відсутність коштів на проїзд;
- несприятливі погодні умови;
- переживання чи депресія через смерть спадкодавця без підтвердження діагнозу та його впливу на можливість подати заяву.
Цей підхід закріплено в п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13.
Які докази збирати
Суд оцінює насамперед письмові докази. У пригоді стануть:
- довідки медичних установ про стан здоров’я та проходження лікування;
- довідки про перебування у відрядженні чи за межами України;
- інші довідки, акти та листування з відомостями про обставини, що заважали звернутися до нотаріуса вчасно.
Довести потрібно не лише сам факт, скажімо, хвороби. Важливо показати, що саме ця обставина завадила подати заяву. Ланцюжок «хвороба – неможливість звернутися» має бути очевидним для суду. Якщо такого зв’язку немає, навіть переконлива довідка не врятує.
До кого подавати позов
Відповідачами у справах про визначення додаткового строку виступають спадкоємці, які прийняли спадщину. Якщо таких немає – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто відповідні сільські, селищні чи міські ради.
Коли позов стосується нерухомого майна, його подають за місцем розташування майна або його основної частини.
Що робити після рішення суду
Перемога в суді – не фінал, а лише проміжний етап. Коли рішення набере законної сили, спадкоємець у межах визначеного судом періоду має подати нотаріусу заяву, аби остаточно оформити спадщину. Саме рішення суду не приймає спадщину автоматично і не замінює такої заяви.
І ще один нюанс. Повторно отримати додатковий строк не вийде. Якщо спадкоємець не скористався строком, який раніше визначив суд, законодавство не дає можливості звернутися з тією самою вимогою вдруге. Тож якщо вирішили оформити спадщину через суд – доводьте справу до кінця й одразу після рішення йдіть до нотаріуса.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
