Уявіть: людина з ВІЛ, сифілісом і гепатитом стоїть на кухні й готує їжу для інших військових. Звучить як сценарій антиутопії? Але це реальна історія, яку озвучив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. І це лише один із десятків випадків, коли територіальні центри комплектування грубо порушують права людей під час мобілізації.
Нещодавній брифінг омбудсмана оголив системні проблеми в роботі ТЦК одразу в кількох областях. Одеська, Закарпатська, Львівська та Тернопільська – саме там зафіксовані найкричущі ситуації. Йдеться не про поодинокі помилки, а про практику, яка ламає долі.
Ветеран Бахмута за гратами ТЦК
Моніторингова група омбудсмана виявила в одному з ТЦК демобілізованого військового. Людина, яка пройшла пекло Бахмута, мала на руках посвідчення ветерана. Здавалося б, які можуть бути питання? Але працівники центру комплектування вирішили інакше.
Чоловіка фізично затримали й відмовлялися відпускати. Жодних законних підстав для такого рішення не було. Просто хтось вирішив, що ветеран має залишатися під замком.
Коли представники омбудсмана почали з’ясовувати обставини, працівники ТЦК не змогли пояснити свої дії. Історія скінчилася тим, що людину все ж відпустили. Але якою ціною? Кілька днів життя, проведених у неволі після того, як ти вже віддав борг державі на передовій.
18 діб зі зламаними ребрами
Ще одна історія – з Миколаєва. Тут під час візиту виявили чоловіка, який провів у приміщенні обласного ТЦК 18 діб. Коли почали перевіряти документи, з’ясувалося: це діючий військовослужбовець. Він уже служить.
Але чому ж він не у своїй частині? Відповідь шокувала. Виявилося, що чоловіка побили під час мобілізаційних заходів. Так, саме жорстоко побили просто в ТЦК. У нього зламані ребра, і тепер він чекає, поки кістки зростуться.
Лубінець наголосив на ще одному важливому моменті. У документах військово-лікарської комісії цей чоловік значився як повністю здоровий і придатний до служби. Тобто ВЛК просто не помітила переломів. Або, що ймовірніше, провела огляд формально, навіть не дивлячись на пацієнта.
Тернопіль: п’ятеро “здорових” із документами про непридатність
У Тернополі під час перевірки знайшли одразу п’ятьох людей, яких не мали права мобілізувати. Кожен із них мав повний пакет медичних документів, що підтверджували непридатність до військової служби за станом здоров’я.
Але в ТЦК на ці папери ніхто не дивився. Людей тримали, незважаючи на очевидні протипоказання. Благо, після втручання моніторингової групи їх відпустили. Проте скільки таких випадків залишаються непоміченими – питання відкрите.
А от у Чортківському ТЦК на Тернопільщині ситуація виявилася ще абсурднішою. Туди потрапив чоловік із цілим букетом діагнозів: цукровий діабет другого типу, гіпертонічна хвороба другої стадії, ожиріння четвертого ступеня, псоріаз. За медичними стандартами, кожен із цих станів окремо може бути підставою для звільнення від мобілізації.
Але документи ВЛК знову зафіксували “повністю здоровий”. Через два дні чоловіка відправили на полігон. Результат? Одразу після прибуття – гіпертонічний криз і термінова госпіталізація. Тепер держава оплачує його лікування як військовослужбовця.
Кухар із ВІЛ, сифілісом і гепатитом
Історія, яка найбільше вразила навіть самого омбудсмана, трапилася з чоловіком, що мав одразу кілька важких інфекційних захворювань. ВІЛ-інфекція третьої стадії, сифіліс, вірусний гепатит В і С, гнійний сепсис – ось неповний перелік його діагнозів.
Чи зупинило це ТЦК? Аж ніяк. Чоловіка мобілізували, визнали здоровим і відправили на полігон. Там його поставили в наряд на кухню. Так, людина з активними формами інфекційних хвороб, включно з тими, що передаються через кров і контакт, готувала їжу для інших військовослужбовців.
Сам чоловік розповів, що кожного ранку попереджав командування про свої хвороби. Пояснював, що йому категорично заборонено торкатися речей, через які інфекція може передатися іншим військовим. Реакція? Жодної.
Коли представники омбудсмана підняли документи, то побачили знайому картину. Рішення ВЛК: повністю здоровий. Як лікарі могли не помітити такий набір хвороб – залишається тільки здогадуватися.
Що стоїть за цими історіями
Кожен із цих випадків – не просто бюрократична помилка. Це системне порушення прав людини, яке має конкретних винуватців. По-перше, працівники ТЦК, які ігнорують медичні документи. По-друге, лікарі ВЛК, які ставлять штамп “здоровий” навіть на пацієнтах із переломами чи інфекційними хворобами.
Наслідки теж цілком реальні. Держава витрачає бюджетні кошти на лікування людей, яких не мали мобілізувати. Військові підрозділи отримують бійців, які не здатні виконувати завдання через стан здоров’я. А головне – страждають конкретні люди, чиї права грубо порушуються.
Лубінець пообіцяв, що його офіс продовжить моніторингові візити в ТЦК по всій країні. Кожен виявлений випадок буде оформлений і переданий до правоохоронних органів. Але ключове питання залишається: чи зміниться система, якщо за подібні порушення не настає реальна відповідальність?
Поки що практика показує, що працівники ТЦК і члени ВЛК рідко несуть покарання за свої рішення. А значить, історії про ветерана Бахмута під замком чи про кухаря з ВІЛ можуть повторюватися знову й знову. Безкарність завжди породжує нові зловживання.
Тому офіс омбудсмана закликає всіх, хто зіткнувся з подібними ситуаціями, не мовчати. Фіксуйте порушення, звертайтеся на гарячу лінію, подавайте скарги. Тільки так можна зупинити це свавілля. Адже навіть під час війни закон має працювати для всіх.
