Уявіть ситуацію: вас звільнили з посади члена наглядової ради великого державного підприємства, а на ваше місце вже оголосили конкурс. Ви переконані, що звільнення незаконне, і плануєте судитися. Але поки триватиме розгляд справи, наглядову раду сформують без вас. Як зупинити цей процес? Один із варіантів – забезпечення позову. Саме таку спробу зробив позивач у справі №910/16129/25, що дійшла до Верховного Суду. І хоча перша інстанція частково підтримала його, апеляція та касація сказали «ні». Чому – давайте розбиратися.
Що сталося насправді
ОСОБА_1 був незалежним членом наглядової ради Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі». Це підприємство має стратегічне значення – його засновником виступає Кабінет Міністрів України, а Міністерство енергетики України управляє державними корпоративними правами в його статутному капіталі.
У грудні 2025 року Міністерство енергетики видало наказ про припинення повноважень членів наглядової ради, зокрема й ОСОБА_1. Майже одночасно оголосили конкурсний відбір кандидатів на ці посади – з конкретними строками: прийом документів до 23 грудня, відбір із 24 по 31 грудня.
ОСОБА_1 вирішив, що звільнення незаконне, і ще до подання повноцінного позову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Він просив одразу три речі: зупинити дію наказу про припинення його повноважень, заборонити конкурсній комісії проводити відбір і заборонити товариству укладати договори з новими членами наглядової ради, реєструвати зміни в реєстрах і проводити засідання нового складу.
Господарський суд міста Києва задовольнив заяву частково. Він відмовив у перших двох вимогах, але наклав заборону на укладення договорів із новими членами, реєстраційні дії та проведення перших засідань – до остаточного вирішення спору.
Логіка суду була такою: якщо договори з новими людьми укладуть, то навіть у разі перемоги в суді поновити ОСОБА_1 на посаді буде неможливо. Тож забезпечення позову тут – єдиний спосіб зберегти шанс на реальне відновлення прав.
Чому апеляція скасувала заборону
Північний апеляційний господарський суд із такою логікою не погодився і скасував ухвалу повністю. Аргументів виявилося кілька, і всі – досить вагомі.
Перше. Заборона укладати договори з новими членами наглядової ради фактично є втручанням у конкурсну процедуру. А це прямо заборонено частиною 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Там чітко сказано: не можна вживати заходи забезпечення, якщо вони зупиняють, відкладають або іншим чином втручаються в публічні конкурсні процедури, що проводяться від імені держави. А тут ідеться саме про такий конкурс: його оголосило Міністерство енергетики на виконання урядового плану заходів, а укладення договорів із переможцями – це невіддільна частина завершення конкурсу.
Друге. Захід виявився неспівмірним. Позивач просив захистити свої особисті права, а заборона поширилася на всіх членів наглядової ради. Фактично суд першої інстанції заблокував формування всього колегіального органу управління, хоча ОСОБА_1 – лише один із кількох його членів.
Третє. Апеляційний суд звернув увагу на ризики для самого товариства. Наглядова рада, відповідно до Закону «Про акціонерні товариства», – це орган, який укладає значні правочини, контролює виконавчий орган, залучає фінансування. Без дієздатної ради компанія може втратити можливість підписувати важливі договори, реалізовувати інвестиційні програми і навіть зіткнутися зі штрафними санкціями за вже взятими зобов’язаннями.
Четверте. І це, мабуть, ключове. Суд наголосив: законодавство не містить заборони на зміну складу наглядової ради після скасування відповідних рішень у судовому порядку. Іншими словами, навіть якщо нових членів призначать, а потім суд визнає звільнення ОСОБА_1 незаконним, – його можна буде поновити. Жодної фатальної незворотності тут немає.
Що сказав Верховний Суд
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Він наполягав: суд апеляційної інстанції фактично встановив новий, завищений стандарт доказування. Мовляв, стаття 136 Господарського процесуального кодексу України вимагає оцінювати ризики, а не доводити вже вчинені порушення. Забезпечення позову – це превентивний механізм, і саме на випередження він і був спрямований.
Верховний Суд із цією аргументацією не погодився. Колегія суддів підтвердила: апеляційний суд правильно застосував частину 12 статті 137 ГПК. Заборона укладати договори з новими членами наглядової ради – це справді втручання в конкурс, що проводиться від імені держави. А такі дії процесуальний закон забороняє прямо і беззастережно.
Окремо Верховний Суд розібрав посилання скаржника на попередню судову практику. Усі три постанови, на які він спирався (справи №910/1040/18, №915/1912/19, №915/1185/20), стосувалися інших ситуацій: там ішлося про арешт земельних ділянок, заборону будівельних робіт, зупинення виконавчого напису нотаріуса. Жодна з цих справ не розглядала забезпечення позову у формі заборони акціонерному товариству формувати наглядову раду. Загальні ж висновки цих постанов – про співмірність, адекватність, ефективність захисту – оскаржуваному рішенню не суперечать.
Важливий нюанс, про який варто знати
Цікава деталь: Верховний Суд не погодився з одним із аргументів апеляції. Апеляційний суд сказав, що заборона формувати новий склад ради фактично дає позивачу той самий результат, що й задоволення позову. Касація це виправила: захід не поновлював ОСОБА_1 на посаді, а лише блокував призначення нових людей. Це різні речі.
Але ця неточність не вплинула на загальний результат. Адже для відмови в забезпеченні позову вистачило інших, цілком самостійних підстав: пряма законодавча заборона на втручання в конкурс, неспівмірність заходу, відсутність доказів реальної загрози невиконання майбутнього рішення.
До речі, про загрози. ОСОБА_1 у своїй заяві згадував про воєнний стан, належність товариства до об’єктів критичної інфраструктури та ймовірність блекаутів. Але суди слушно зауважили: ці обставини мають загальний характер. Вони не доводять, що без персональної участі саме цього позивача компанія не впорається з викликами, і тим більше не підтверджують зв’язку між невжиттям заходів і неможливістю виконати рішення суду в майбутньому.
Практичний підсумок
Ця справа добре ілюструє кілька правил, які варто пам’ятати кожному, хто розмірковує над забезпеченням позову в корпоративному конфлікті.
Якщо ваш спір стосується конкурсної процедури, яку проводить державний орган, – суд, найімовірніше, не зможе її зупинити. Частина 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України сформульована жорстко і винятків не передбачає.
Крім того, заборона, яку ви просите, має бути співмірною з вашими вимогами. Не можна блокувати роботу цілого органу управління, якщо ви захищаєте тільки власні інтереси. Суд завжди дивиться на баланс: що втратить позивач без забезпечення і що втратить відповідач – із ним.
І нарешті, не варто покладатися лише на загальні аргументи про «небезпеку» чи «ризики». Суди чекають конкретних доказів: що саме станеться, якщо забезпечення не застосувати, і чому потім неможливо буде відновити порушене право. У справі №910/16129/25 таких доказів не знайшлося – і саме тому Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення.
