Зарахування податків, сплачених за кордоном, – реальний механізм, який допомагає бізнесу не платити двічі з одного доходу. Уявіть: ваша компанія заробила гроші за кордоном, тамтешня податкова вже утримала свою частку. Але вдома, в Україні, цей самий дохід можуть обкласти податком на прибуток ще раз. Знайома ситуація? Насправді це класичний сценарій подвійного оподаткування, і саме для таких випадків у Податковому кодексі передбачена процедура зарахування.
Давайте розберемося, як це працює, на яких умовах і що потрібно врахувати, щоб не помилитися.
Суть зарахування: не платимо за одне й те саме
Механізм закладено в підпункті 141.4.9 Податкового кодексу України. Логіка проста: якщо ви вже сплатили податок на прибуток в іншій країні, його можна зарахувати в рахунок зобов’язань перед українським бюджетом. Щоправда, не будь-який і не в будь-якому розмірі.
Сума, яку дозволено зарахувати, розраховується за правилами розділу ІІІ ПКУ – тобто тими самими, що визначають об’єкт оподаткування в Україні. Це важливо: мова йде не про механічне віднімання того, що ви заплатили за кордоном, а про перерахунок відповідно до українських норм.
Головне обмеження, про яке часто забувають
Розмір зарахованих сум не може перевищувати суми податку на прибуток, яку ваш бізнес має сплатити в Україні за той самий звітний період. Інакше кажучи, якщо за кордоном ви віддали більше, ніж мали б заплатити тут, держава вам різницю не поверне. Зарахування працює як інструмент уникнення подвійного оподаткування, а не як спосіб отримати бюджетне відшкодування з іноземного податку.
Це обмеження часто стає сюрпризом для компаній, які працюють у країнах із вищими ставками. Наприклад, українське підприємство отримало прибуток у державі, де ставка податку 25%. В Україні базова ставка – 18%. У такому разі до зарахування піде не весь сплачений там податок, а лише сума в межах українського зобов’язання. Залишок закордонного податку «згорить» без можливості перенесення.
Документальний бар’єр: без папірця механізм не запустити
Зарахування податків, сплачених за кордоном, можливе лише за наявності письмового підтвердження від контролюючого органу тієї країни, де ви сплатили податок. Простіше кажучи, потрібна офіційна довідка або сертифікат, що засвідчує факт сплати, її суму та період. Виписка з банку чи платіжка тут не допоможе – податківці вимагають саме документ від іноземного податкового органу.
Крім того, обов’язкова умова – чинний міжнародний договір між Україною та відповідною державою про уникнення подвійного оподаткування. Якщо такого договору немає, зарахування податків, сплачених за кордоном, неможливе в принципі. У таких випадках дохід оподатковується за українськими правилами без будь-яких зменшень, навіть якщо в іншій країні ви вже щось сплатили.
Які податки не зараховуються взагалі
Кодекс прямо перелічує види податків, що не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань в Україні. Ось цей список:
- податок на капітал/майно та приріст капіталу;
- поштові податки;
- податки на реалізацію (продаж);
- інші непрямі податки, незалежно від того, як вони називаються чи класифікуються за кордоном.
Ключове тут – слово «непрямі». Податок на додану вартість, акцизи, податки з обороту, які сплачено в іншій юрисдикції, не зменшать ваш український податок на прибуток. Зарахування стосується тільки прямих податків, що за своєю суттю є податками на доходи.
Чому варто готуватися заздалегідь
На практиці отримання підтвердження від іноземної податкової може зайняти місяці. Часто потрібно подавати окремий запит, перекладати документ українською, а деколи й легалізовувати його (якщо інше не передбачено договором). Тому розумні бухгалтери починають збиратися задовго до терміну подання декларації.
І ще один нюанс: саме по собі зарахування податків, сплачених за кордоном, не відбувається автоматично. Його потрібно задекларувати – зазвичай у додатку до податкової декларації з прибутку, вказавши розрахунок та приклавши копію іноземного підтвердження. Помилка в заповненні або відсутність хоча б однієї з умов – і податкова просто відмовить.
Живий приклад, щоб не залишилося питань
Припустимо, українське ТОВ надало маркетингові послуги клієнту в Польщі й отримало прибуток у розмірі 100 000 євро. У Польщі з цього доходу утримали податок за ставкою 19% (це 19 000 євро). В Україні прибуток становитиме еквівалент у гривнях, і податок, розрахований за нашими правилами – 18%, тобто 18 000 євро умовно. Зарахувати можна не більше 18 000, хоча фактично за кордоном сплачено 19 000. Різницю в 1 000 євро український бюджет не компенсує, на наступні періоди вона не переноситься. Проте і доплачувати 18 000 не доведеться – завдяки зарахуванню зобов’язання стане нульовим.
Якби такого ж прибутку не було, а утриманий податок становив, скажімо, 5%, а в Україні нараховано 18% – ви б доплатили різницю. Тобто механізм нівелює подвійне оподаткування рівно в межах української ставки.
Усі ці правила – не просто теорія. Коли бізнес виходить на зовнішні ринки, питання зарахування сплачених за кордоном сум стає частиною реальної податкової стратегії. Прописати, які документи готувати, у якій валюті перераховувати суми, чи є чинний договір – це те, що економить гроші й нерви вже під час камеральної перевірки.
