Звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ – тема, яка сьогодні хвилює сотні військовослужбовців та їхні родини. І справа не лише в гучних заголовках. За кожним таким провадженням стоять реальні долі людей, які одного разу залишили частину, а потім повернулися – і не знають, чи загрожує їм в’язниця.
Нещодавно Верховний Суд розглянув справу № 183/7165/23, яка дає доволі чітку відповідь на це запитання. Давайте розберемося, що сталося і які висновки з цього можна зробити.
Обставини справи: що сталося
Солдат, назвемо його ОСОБА_7, був призваний за мобілізацією. Обіймав посаду водія автомобільного відділення взводу підвозу пального. 11 квітня 2022 року він самовільно залишив військову частину і був відсутній до 6 червня 2022 року.
Самовільне залишення частини (СЗЧ) – це коли військовослужбовець без дозволу командира покидає місце служби. Якщо таке трапляється в умовах воєнного стану, відповідальність настає за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Покарання – від 5 до 10 років позбавлення волі.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав ОСОБА_7 винним і призначив 5 років ув’язнення. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
На перший погляд – стандартна історія. Але далі почалося найцікавіше.
Клопотання захисника: несподіваний поворот
Захисник подав касаційну скаргу. Паралельно – клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини 5 статті 401 Кримінального кодексу України.
Що це за норма? У вересні 2024 року набув чинності Закон України № 3902-IX. Він доповнив статтю 401 КК України новою частиною. Якщо коротко: військовослужбовець, який під час воєнного стану вперше вчинив СЗЧ (стаття 407) або дезертирство (стаття 408), може бути звільнений від кримінальної відповідальності.
Але є умови – і вони не формальність.
Перша умова – добровільне звернення до слідчого, прокурора або суду з клопотанням про намір повернутися до військової частини. Друга – письмова згода командира на продовження служби.
І ось тут починається найважливіше.
Як Верховний Суд оцінив ситуацію
Письмового клопотання ОСОБА_7 про намір повернутися до служби – у тому вигляді, як цього буквально вимагає закон, – у матеріалах справи не було. Здавалося б, усе, підстав для звільнення немає.
Але Суд подивився на ситуацію глибше. Виявилося, що ОСОБА_7 ще 14 червня 2022 року – тобто через тиждень після завершення періоду СЗЧ – сам прибув на службу. Згідно з витягом із наказу командира військової частини № 118 від 15 червня 2022 року, йому поновили виплату грошового забезпечення, а з 17 червня зарахували на продовольче забезпечення.
Інакше кажучи, він фактично повернувся до виконання обов’язків. Верховний Суд визнав, що це за своєю правовою природою відповідає вимозі про добровільне звернення.
Колегія суддів зазначила: волевиявлення ОСОБА_7 було реалізоване через його фактичне добровільне повернення до служби та подальше її проходження.
Це надзвичайно важливий висновок для всіх, хто опинився в подібній ситуації. Формальна відсутність папірця не стає перешкодою, якщо сама поведінка людини свідчить про бажання служити далі.
Щодо згоди командира
Друга умова для звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ – письмова згода командира. І тут теж цікавий момент.
Ні стаття 401 КК України, ні статті 286 та 287 КПК України не вказують конкретної форми такої згоди. Це може бути лист, наказ, розпорядження – будь-який документ, з якого видно позицію командира.
У цій справі Верховний Суд визнав належним підтвердженням наказ № 118 від 15 червня 2022 року. Сам факт, що командир визнав ОСОБА_7 таким, що прибув на службу, і допустив до виконання обов’язків, був розцінений як згода на продовження проходження військової служби.
Суд послався на власну практику – зокрема, на постанову від 15 жовтня 2025 року у справі № 484/3679/23. Там уже формувався підхід: особа може бути звільнена за частиною 5 статті 401 КК України, якщо вона добровільно повернулася до частини і продовжила службу на підставі наказу командира.
Що означає «вперше вчинила кримінальне правопорушення»
Тут важливий нюанс, який часто викликає суперечки. Закон каже: звільнення можливе, якщо особа вперше вчинила правопорушення за статтями 407 або 408 КК України.
Що робити, якщо людина залишала частину кілька разів? У цій справі були дані, що ОСОБА_7 у період з 8 липня 2024 року по 8 жовтня 2025 року знову самовільно залишив військову частину. Командир видав відповідний наказ № 255 від 3 грудня 2025 року.
Але – і це ключове – за цим фактом не було ні окремого обвинувачення в межах даної справи, ні обвинувального вироку в іншій справі. Верховний Суд прямо вказав: ці відомості не бере до уваги.
Чому? Бо діє презумпція невинуватості. Суд не може давати правову оцінку діянням, які не є предметом розгляду в цьому провадженні. Якщо немає вироку – з юридичної точки зору немає і повторності.
Цей підхід узгоджується з позицією об’єднаної палати Касаційного кримінального суду (постанова від 14 вересня 2020 року, справа № 591/4366/18). Повторність має місце лише тоді, коли щодо особи вже постановлено обвинувальний вирок за тотожне чи однорідне правопорушення в іншому провадженні.
Чи має значення, що на момент розгляду особу вже звільнили зі служби
Ще один момент, який вартий уваги.
На час касаційного розгляду ОСОБА_7 уже звільнили з військової служби. 18 січня 2026 року наказом командира військової частини його звільнили в запас – саме у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком, яким призначено позбавлення волі.
Чи можна звільнити від кримінальної відповідальності за СЗЧ людину, яка вже не служить? Верховний Суд відповів: так.
Аргументація така. Кримінальний процесуальний кодекс не ставить можливість звільнення в залежність від того, чи перебуває особа на військовій службі саме в момент ухвалення рішення. Важливо, що на момент вчинення діяння і повернення до служби всі умови були дотримані.
Крім того, Суд нагадав про статтю 58 Конституції України: закони мають зворотну дію в часі, якщо вони пом’якшують або скасовують відповідальність. Частина 5 статті 401 КК України саме такий випадок – вона поліпшує становище особи.
Результат: що вирішив суд
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника. Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності задовольнив повністю.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду від 18 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року скасував. Кримінальне провадження закрив на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
ОСОБА_7 звільнили з-під варти.
Практичні висновки: на що звернути увагу
Ця справа – не просто ще одна постанова Верховного Суду. Вона дає орієнтири для сотень аналогічних ситуацій.
Якщо військовослужбовець самовільно залишив частину, але потім добровільно повернувся і продовжив службу – він має реальний шанс на звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ. Навіть якщо формальне клопотання не подавалося, сам факт повернення може бути визнаний достатнім.
Наказ командира про поновлення на службі – це і є та письмова згода, якої вимагає закон. Жодних додаткових документів не потрібно.
Якщо людина залишала частину кілька разів, але за іншими епізодами немає вироку – це не перешкода для застосування частини 5 статті 401 КК України. Презумпція невинуватості працює.
Закон має зворотну дію. Навіть якщо СЗЧ сталося до вересня 2024 року (коли норма тільки з’явилася), звільнення від відповідальності можливе. І навіть якщо людину вже встигли засудити, а потім звільнили зі служби – це теж не ставить хрест на можливості закриття провадження.
Колегія суддів окремо підкреслила: вона не вбачає підстав обмежувати застосування цієї норми додатковими умовами, про які законодавець прямо не сказав. Іншими словами – закон треба читати так, як він написаний, не додумуючи за нього перешкод.
