Звільнення з військової служби через постійний догляд за батьками – тема, яка хвилює багатьох військовослужбовців. Особливо гостро вона стоїть під час воєнного стану, коли кожен рапорт розглядають із прискіпливістю, а командування інколи відмовляє навіть за, здавалося б, беззаперечних підстав. Саме така історія трапилася з військовим, який був змушений пройти через суд, щоб домогтися справедливості. Давайте розберемо цю справу – вона варта уваги кожного, хто опинився в подібній ситуації.
Отже, військовослужбовець проходив службу за мобілізацією в одній із військових частин. У серпні 2025 року він подав рапорт на звільнення. Причина – необхідність постійного догляду за батьком, який має інвалідність II групи і за станом здоров’я просто не може обійтися без сторонньої допомоги.
Правова підстава, на яку послався позивач, – абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Якщо говорити простою мовою, ця норма дозволяє звільнитися військовому, коли одному з його батьків (або батькам дружини чи чоловіка) встановлено інвалідність I чи II групи і ця людина потребує постійного догляду. Але є принципова умова. Закон чітко вимагає: не повинно бути інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б узяти цей догляд на себе. Або ж – якщо такі родичі є, вони теж мають потребувати постійного догляду за медичним висновком.
Військова частина розглянула рапорт і відмовила. Чому? Під час перевірки документів з’ясувалося: у батька є донька 1976 року народження. І вона, згідно з довідкою з реєстру PESEL, проживає в Польщі, маючи статус іноземця UKR. Логіка відповідача виявилася простою: раз є донька – значить, є кому доглядати. Те, що вона перебуває за кордоном, командування не збентежило.
Проте суд подивився на ситуацію зовсім під іншим кутом.
І ось тут криється найцікавіше. Річ у тім, що закон вимагає не просто формальної наявності родича. Ключове слово – «можуть здійснювати». Тобто йдеться про фактичну, реальну спроможність забезпечити постійний догляд. Це не абстрактна галочка в анкеті – це конкретна людина, яка має бути поруч щодня. І Верховний Суд у своїх постановах від 21 лютого 2024 року (справа №120/1909/23) та від 13 червня 2024 року (справа №520/21316/23) це неодноразово підкреслював.
А тепер – факти. Батько позивача є особою з інвалідністю II групи. Це зафіксовано довідкою МСЕК. Медичний висновок лікарсько-консультативної комісії від 12 травня 2025 року прямо засвідчив: чоловік потребує постійного стороннього догляду. Дружина батька (мати військовослужбовця) померла. Син служить. А донька? Вона з 2024 року постійно перебуває в Республіці Польща і жодного стосунку до щоденного догляду за батьком не має.
Додатково суд дослідив акт обстеження сімейного стану, складений представниками ТЦК та СП. За місцем реєстрації батька – тільки позивач. Більше ніхто не зареєстрований, ніхто не проживає. Фактичну допомогу може надавати лише син, який, власне, і просив про звільнення.
Коли закон формулює підстави для звільнення з військової служби через постійний догляд за батьками, він робить це в імперативній формі. Це важливий юридичний момент. Імперативність означає, що в командування немає так званої дискреції – свободи вибору між кількома законними варіантами. Якщо всі передбачені законом умови виконано, рішення може бути тільки одне: звільнити. На це прямо вказав Дніпропетровський окружний адміністративний суд, спираючись на практику Верховного Суду. Зокрема, на постанову від 24 квітня 2024 року у справі №140/12873/23, де аналогічна правова позиція вже була висловлена.
Отже, суд встановив: позивач – єдина людина, яка реально може доглядати за батьком-інвалідом. Сестра, яка мешкає за кордоном, цього забезпечити не в змозі. А раз так – відмова військової частини була протиправною.
Який фінал? Позов задовольнили повністю. Дії військової частини визнано протиправними, і суд зобов’язав її прийняти рішення про звільнення військовослужбовця саме на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Крім того, з військової частини стягнули на користь позивача судовий збір – 1211 гривень.
Кілька слів про те, які документи знадобляться, якщо ви опинилися в подібних обставинах. Відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони №170 від 10 квітня 2009 року), до рапорту потрібно додати: документи, що підтверджують родинні зв’язки з особою, яка потребує догляду; довідку про інвалідність; висновок ЛКК або МСЕК про потребу в постійному догляді; акт перевірки сімейного стану, затверджений керівником ТЦК та СП; а також документи, які засвідчують відсутність інших членів сім’ї, спроможних доглядати.
Коротко кажучи, проживання родича за межами України – не привід для відмови у звільненні з військової служби через постійний догляд за батьками. Якщо сестра чи брат фактично не можуть бути поруч, вони не повинні розглядатися як альтернатива. І коли військова частина відмовляє суто формально, суд стає на бік військовослужбовця. Ця справа – гарний доказ того, що механізми захисту сімейних прав працюють навіть під час воєнного стану. Головне – правильно підготувати документи, чітко знати своє правове підґрунтя і не боятися відстоювати його в суді.
