Звільнення за власним бажанням – це гарантоване право працівника, і згода роботодавця для нього не потрібна. Але на практиці буває інакше: заяву не беруть, реєстрацію затягують, обіцяють проблеми або вимагають допрацювати там, де закон цього не передбачає. Давайте розберемося, де закінчується процедура і починається порушення.
Частина перша статті 38 Кодексу законів про працю України, КЗпП, дає працівникові право розірвати трудовий договір на невизначений строк у будь-який момент. Достатньо письмово попередити роботодавця за два тижні. Це не прохання про дозвіл, а повідомлення про рішення. Роботодавець не голосує за нього і не погоджує його. Він оформлює звільнення.
Коли чуєте без мого підпису наказу не буде, згадайте просту річ: підпис керівника на заяві не створює право на звільнення. Воно вже є за законом. На роботодавцеві лежить процедура: зареєструвати заяву, видати наказ, нарахувати розрахунок, віддати трудову книжку. Затримка кожного з цих кроків має правові наслідки.
Звільнення за власним бажанням і строк попередження
У побуті кажуть відпрацювати два тижні. Юридично це неточно. Закон говорить про строк попередження. Після подання заяви працівник працює ще чотирнадцять днів, якщо не домовився про іншу дату. Роботодавець не може примусити залишитися довше без законної підстави.
Якщо заяву подано, скажімо, у п’ятницю, перебіг строку починається з наступного дня. На практиці краще вказати в заяві конкретну дату звільнення. Тоді менше приводів для суперечок про те, коли саме ви мали вийти за двері.
Коли можна піти раніше
Стаття 38 КЗпП визначає випадки, коли працівник може просити звільнити його раніше, ніж через два тижні. Серед поважних причин закон згадує переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, неможливість проживання в цій місцевості за медичними показаннями, догляд за дитиною або хворим членом сім’ї. Також можна посилатися на інші поважні причини.
Звільнення за власним бажанням не означає, що ви мусите чекати два тижні будь-якою ціною. Тут важливий момент: ідеться не про автоматичне звільнення без попередження, а про право вказати в заяві бажану дату. Якщо причина справді поважна, роботодавець зобов’язаний звільнити в указаний строк. Він не може просто відсунути дату на два тижні тому.
Поважність причини доводить працівник. Для переїзду можна додати довідку про реєстрацію, договір оренди або документ про роботу в іншому місті. Для вступу – довідку з навчального закладу. Для медичних обставин – висновок лікаря або комісії. Копії додають до заяви, оригінали показують.
Якщо заяву не приймають
Відмова прийняти заяву – це не юридична відмова, а спроба виграти час. Працівник може подати документ у двох примірниках і попросити поставити на своєму примірнику дату, вхідний номер і підпис. Якщо цього не роблять, заяву надсилають поштою з описом вкладення і повідомленням про вручення. Днем подання буде дата, коли роботодавець отримав лист.
Можна також вручити заяву через уповноважену особу або зафіксувати відео. Але пошта з описом вкладення зазвичай надійніша: у вас залишиться доказ, що саме ви надіслали і коли. У цьому і полягає звільнення за власним бажанням: роботодавець не дає дозволу, він оформлює процедуру.
Штучні перешкоди
Роботодавець може не видавати наказ, не розраховувати, не віддавати трудову книжку або погрожувати звільненням за прогул. Такі дії не змінюють законного права. Після закінчення строку попередження працівник має право не виходити на роботу. Це не прогул, якщо заява подана належно.
Але на практиці краще мати письмовий доказ подання. Якщо роботодавець не видає наказ, надішліть письмове нагадування про завершення строку і вимогу оформити звільнення. Копію залиште собі. У разі спору саме ці документи покажуть, що ви діяли послідовно.
Трудова книжка має бути видана в день звільнення. Якщо її не віддають, це окреме порушення. Працівник може звернутися до інспекції праці або до суду. За затримку можлива компенсація, хоча її розмір залежить від обставин.
Куди звертатися
Коли домовитися не вдалося, є кілька шляхів. Перший – письмове звернення до роботодавця з вимогою оформити звільнення. Другий – скарга до територіальної інспекції праці. Третій – позов до суду. У Дніпрі про порушення можна повідомити Інспекцію з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. Але скарга не замінює судового захисту, якщо потрібно стягнути зарплату або компенсацію.
У спорах про звільнення строки звернення до суду короткі. Не варто тягнути до останнього. Краще одразу зібрати копії заяви, поштові квитанції, листування, накази, розрахункові листки. Дрібні документи іноді важать більше, ніж красиві пояснення.
Чи можна передумати
Поки строк попередження не минув, працівник може відкликати заяву. Але є виняток: якщо на місце вже запросили іншого працівника, який раніше подав заяву. Тоді відкликати може не вдатися. Крім того, якщо працівник після закінчення строку не залишив роботу і не вимагає розірвання договору, роботодавець не має права звільняти його за старою заявою, крім випадку із запрошеним працівником.
Якщо звільнення за власним бажанням уже запущене, але ви передумали, не покладайтеся на усні домовленості. Напишіть письмову заяву про відкликання і подайте її так само, як першу. Дата і доказ вручення тут важливі не менше.
Що написати в заяві
Заява не має єдиного шаблону, але кілька деталей допоможуть. Вкажіть посаду, дату подання і бажану дату звільнення. Додайте підставу, якщо просите звільнити раніше. Сформулюйте прохання звільнити за власною ініціативою, стаття 38 КЗпП. Не пишіть про звільнення за згодою сторін, якщо хочете саме цю підставу.
І ще одна практична річ. Не віддавайте єдиний примірник заяви без позначки про отримання. Навіть якщо керівник обіцяє все зробити завтра, завтра може не настати. Папір із датою, номером і підписом працює краще за будь-яку обіцянку.
