Уявіть ситуацію: вас зупиняють на дорозі для перевірки військово-облікового документа, а ви замість того, щоб показати папери, сідаєте за кермо і їдете прямо на людину. Саме так вчинив мешканець Луцька, і суд кваліфікував це як погрозу вбивством службовій особі. Розберемо цю справу детально – тут є над чим подумати.
Що сталося того ранку в селі Гаразджа
25 березня 2026 року група оповіщення Територіального центру комплектування виїхала в село Гаразджа Луцького району. Їхнє завдання – вручення повісток та оповіщення військовозобов’язаних. Працювали вони на підставі наказу начальника ТЦК, тобто цілком законно і в межах своїх повноважень.
Близько 10:17 група зупинила автомобіль Volkswagen T6. Пасажиром був обвинувачений. Працівник ТЦК підійшов до машини, представився і попросив пред’явити військово-обліковий документ. Кстати, за ч. 6 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” кожен громадянин зобов’язаний мати такий документ при собі та показувати його на вимогу уповноваженої особи ТЦК.
І ось тут починається кримінал. Буквально через хвилину обвинувачений пересів за кермо і поїхав. Прямо на працівника, який стояв перед автомобілем. Потерпілий опинився на капоті та проїхав на ньому близько п’ятдесяти метрів. Отримав фізичний біль, а головне – виникла реальна загроза його життю.
Яку статтю “повісили” і чому саме її
Дії кваліфікували за ч. 1 ст. 350 Кримінального кодексу України – погроза вбивством службовій особі з метою припинення її діяльності. Суд встановив, що обвинувачений:
- достовірно знав, що перед ним військовослужбовець (той був у формі з шевронами та знаками розрізнення)
- розумів, що працівник виконує службові обов’язки
- діяв умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин до працівників ТЦК
- усвідомлював, що створює реальну загрозу життю і здоров’ю потерпілого
Тут важливий момент: це кримінальний проступок, а не злочин. Різниця суттєва – і в тяжкості покарання, і в процедурі розгляду.
Спрощене провадження: швидко, але з обмеженнями
Справу розглянули у спрощеному порядку за ст. 381-382 КПК України. Що це означає на практиці? Суд розглядає справу без виклику сторін, без дослідження доказів у залі і навіть без технічної фіксації засідання.
Але для цього потрібні дві умови. Перша – обвинувачений визнає вину і не оспорює обставини. Друга – є його письмова згода на такий порядок, надана в присутності адвоката. Обидві умови тут були виконані.
Чого позбавляється людина, погоджуючись на спрощений розгляд? Вона не зможе оскаржити вирок в апеляції з підстав:
- розгляду справи за відсутності учасників
- недослідження доказів у судовому засіданні
- оспорювання встановлених дізнанням обставин
По суті, людина міняє право на повноцінний судовий розгляд на швидкість і передбачуваність результату. Іноді це розумний вибір, іноді – ні.
Як суд обирав покарання
Луцький міськрайонний суд Волинської області виніс вирок 1 травня 2026 року. Суддя врахував кілька факторів.
На користь обвинуваченого спрацювало: щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення (пом’якшуючі обставини за ст. 66 КК), відсутність судимостей, позитивна характеристика за місцем проживання, те що він не перебуває на обліку у психіатра чи нарколога. А ще – що він наразі проходить військову службу.
Обтяжуючих обставин суд не знайшов.
Результат – пробаційний нагляд строком на один рік. Це відносно м’яке покарання, яке не передбачає позбавлення волі. Суд послався на рішення Конституційного Суду від 02.11.2004 у справі N 1-33/2004, де сказано: покарання має бути домірним, а держава повинна використовувати не надмірні, а лише необхідні заходи.
Що таке пробаційний нагляд і які обов’язки покладено
Пробаційний нагляд (ст. 59-1 КК України) – це покарання, при якому засуджений залишається на волі, але під контролем уповноваженого органу з питань пробації. На обвинуваченого поклали три обов’язки:
- періодично з’являтися для реєстрації до органу пробації
- повідомляти про зміну місця проживання
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою
Строк починає текти не з дня вироку, а з дня постановки на облік. Це практична деталь, яку варто знати.
Інші рішення суду у цій справі
Окрім покарання, суд вирішив ще кілька питань. Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді від 01.04.2026, скасували. Автомобіль Volkswagen T6, який фігурував як речовий доказ, повернули власнику – це, до речі, була не машина обвинуваченого. CD-диск з відеоматеріалами залишили у справі.
Цивільного позову потерпілий не заявляв. Але це не означає, що він позбавлений такого права назавжди – позов про відшкодування шкоди можна подати окремо в порядку цивільного судочинства.
Вирок можна оскаржити до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Для обвинуваченого цей строк рахується з дня отримання копії рішення. Хоча, враховуючи добровільну згоду на спрощений порядок, підстави для апеляції тут дуже звужені.
