Оренда торговельного місця на ринку здається буденною справою – підприємець платить гроші, адміністрація дає площу під контейнер чи кіоск. Жодної магії. Але варто договору закінчитися, як усе летить шкереберть: хтось посилається на Цивільний кодекс, хтось – на спеціальний Закон «Про оренду державного та комунального майна», а хтось взагалі не знає, чи можна далі торгувати.
Саме в таку халепу потрапив підприємець із Львівщини, справа якого дійшла аж до Верховного Суду. І рішення, ухвалене судовою палатою Касаційного господарського суду 9 квітня 2026 року, розставило крапки над «і» одразу в кількох болючих питаннях. Давайте розбиратися, що до чого.
Суть конфлікту: договір скінчився, а контейнер стоїть
Уявіть: ви – ФОП, орендуєте торговельне місце на комунальному ринку. У вас укладено договір із комунальним підприємством до 31 грудня 2024 року. Строк минає, а ви й далі працюєте – жодних повідомлень про виселення вам не надходило. І раптом у березні 2025 року адміністрація ринку подає позов: мовляв, договір закінчився, поновлений не був, тож звільняйте місце й демонтуйте свою тимчасову споруду.
ФОП Сівохін Павло Іванович опинився саме в такій ситуації. КП «Центральний ринок» Шептицької міської ради вимагало від нього забрати контейнер із торговельного місця площею 11,47 м². Підприємець відмовився – і комунальне підприємство пішло до Господарського суду Львівської області.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляція рішення підтримала. Логіка була прямолінійною: договір діяв до 31.12.2024, не продовжувався – отже, після цієї дати жодних правових підстав користуватися місцем у відповідача немає. Здавалося б, усе очевидно. Але це тільки на перший погляд.
Несподіваний поворот: підприємець посилається на «воєнний» закон
У касаційній скарзі ФОП Сівохін висунув аргумент, який змусив суддів добряче замислитися. Він стверджував: договір оренди торговельного місця – це, по суті, договір оренди комунального майна. А якщо так, то на нього поширюється Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX (далі – Закон № 157-IX).
Чому це важливо? Тому що цей Закон разом із постановою Кабміну від 27.05.2022 № 634 передбачає автоматичне продовження договорів оренди, строк яких завершується під час воєнного стану. Причому продовжуються вони на весь період дії воєнного стану та ще на чотири місяці після його припинення. Жодних додаткових заяв чи погоджень для цього не потрібно.
І справді, раніше Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24 уже висловлював саме таку позицію: договори користування торговельними місцями на комунальних ринках регулюються Законом № 157-IX. Виходить, суди першої та апеляційної інстанцій просто проігнорували цей висновок?
Колегія суддів, яка розглядала касаційну скаргу Сівохіна, дійшла іншої думки. Вона вирішила, що попередній правовий висновок є помилковим, і передала справу на розгляд спеціалізованої палати – для відступу від нього.
Що таке торговельне місце з погляду права
Щоб розібратися, чи справді Закон № 157-IX має стосунок до оренди торговельного місця, спеціалізована палата почала з азів. А саме – з визначення того, чим узагалі є ринок і торговельне місце.
Відповідно до Правил торгівлі на ринках (затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарту від 26.02.2002 № 57/188/84/105), торговельне місце – це площа, відведена для розміщення інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків, транспортних засобів, у контейнерах, кіосках, палатках. Тобто це не будівля, не споруда, не приміщення. Це просто частина території ринку, яку адміністрація виділяє підприємцеві для торгівлі.
Ключове тут ось що. Коли ви орендуєте квартиру – ви отримуєте її у володіння та користування. Коли ж вам дають торговельне місце на ринку – ви отримуєте лише право тимчасово розмістити там свій інвентар і торгувати. Володіння – у класичному цивільно-правовому сенсі – у вас немає. Ви не можете, скажімо, зачинити це місце на ніч, здати його в суборенду чи якось інакше розпорядитися ним.
Спеціалізована палата прямо зазначила: обсяг правомочностей при оренді торговельного місця значно вужчий за той, який отримує орендар нерухомості. Договір оренди торговельного місця – це не класичний договір найму.
Чому Закон № 157-IX не застосовується
А тепер – найцікавіше. У статті 3 Закону № 157-IX наведено вичерпний перелік об’єктів, які можуть бути предметом оренди за цим Законом. Це єдині майнові комплекси, будівлі, споруди, приміщення, їх окремі частини, інше окреме індивідуально визначене майно, а також майно, передане на праві узуфрукта. Чи є в цьому переліку «площа, відведена для розміщення лотка чи контейнера»? Вочевидь, ні.
Торговельне місце не підпадає під жодну з категорій, визначених Законом № 157-IX. А тому, логічно, і передбачені цим Законом процедури – зокрема щодо укладення, зміни, продовження договорів – до оренди торговельних місць застосовуватися не можуть.
Судова палата підкреслила: не має значення, де саме розташоване торговельне місце – на вулиці, в тимчасовому павільйоні чи навіть у капітальній будівлі. І не важливо, до якої форми власності воно належить. Закон № 157-IX на ці правовідносини не поширюється.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на практичні наслідки протилежного тлумачення. Уявіть: оренда кожного лотка, прилавка чи намету на комунальному ринку потребувала б проходження всієї громіздкої процедури, передбаченої статтею 5 Закону № 157-IX. Це не просто ускладнило б роботу ринків – це фактично паралізувало б і ярмаркову торгівлю, яка за визначенням є короткостроковою.
Які ж норми тоді працюють
Отже, до договорів оренди торговельних місць застосовуються загальні положення Цивільного кодексу України про найм (оренду), але з урахуванням специфіки – тією мірою, якою вони відповідають суті цих правовідносин. Також працюють підзаконні акти: згадані вище Правила торгівлі на ринках та Положення про основні вимоги до організації діяльності ринків, затверджене постановою Кабміну від 29.07.2009 № 868.
І саме завдяки застосуванню Цивільного кодексу ситуація для підприємця виявилася не такою вже й безнадійною.
Рятівна стаття 764 ЦК України
Пам’ятаєте, я згадував, що договір закінчився 31 грудня 2024 року, а вимогу про звільнення місця комунальне підприємство надіслало аж 21 лютого 2025-го? Так от, у цьому й полягав фатальний прорахунок позивача.
Стаття 764 Цивільного кодексу України говорить: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, а наймодавець протягом одного місяця не заперечує – договір вважається поновленим на той самий строк.
У цій справі місяць після 31 грудня сплив 31 січня. Жодних заперечень від КП «Центральний ринок» у цей період не надходило. Тож договір автоматично поновився – до 31 грудня 2025 року. І коли в березні комунальне підприємство подало позов, правових підстав для виселення підприємця вже не було.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФОП Сівохіна саме з цих мотивів. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, у позові КП «Центральний ринок» відмовлено. А от посилання підприємця на Закон № 157-IX і постанову № 634 суд визнав необґрунтованими.
Що це означає для всіх інших
Ця постанова важлива не лише для пана Сівохіна. Вона сформувала чіткий орієнтир для сотень, якщо не тисяч, підприємців, які орендують місця на комунальних ринках по всій Україні.
По-перше, стало зрозуміло: «воєнна» автоматична пролонгація за Законом № 157-IX на торговельні місця не поширюється. По-друге, нагадування про статтю 764 ЦК України виявилося рятівним для конкретного орендаря – і цей механізм варто тримати в голові. Якщо строк вашого договору добігає кінця, а ви хочете далі працювати – просто продовжуйте користуватися місцем. Якщо адміністрація ринку протягом місяця не висловить заперечень, договір вважатиметься поновленим.
А от для адміністрацій ринків це рішення – сигнал бути уважнішими. Хочете припинити оренду – не зволікайте з повідомленням, бо місячний строк на заперечення спливає швидко. І тоді навіть суд не допоможе.
