Оскарження постанови ТЦК про штраф – це не абстрактна юридична теорія, а цілком реальний механізм захисту, який працює просто зараз. У травні 2026 року Володарський районний суд Київської області ухвалив показове рішення: чоловік домігся скасування штрафу в 17 000 гривень, накладеного Білоцерківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Давайте розберемо цю справу без зайвої канцелярщини – вона багато що пояснює про те, як працює система і на що варто звертати увагу, якщо ви опинилися в подібній ситуації.
Із чого все почалося
16 січня 2026 року начальник Білоцерківського РТЦК виніс постанову про притягнення військовозобов’язаного до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суть претензії: чоловік нібито не з’явився за викликом до ТЦК 2 січня 2026 року. Виклик, як стверджувалося, був оформлений повісткою від 15 грудня 2025 року і направлений через «Укрпошту». Штраф – 17 000 гривень.
Але тут починається найцікавіше. Про саму постанову чоловік дізнався випадково – 23 березня 2026 року, коли виконавча служба заблокувала його банківські рахунки. До того моменту він навіть не підозрював, що на нього наклали штраф. Жодного повідомлення про розгляд справи, жодної копії постанови, жодного шансу пояснити свою позицію. І це, чесно кажучи, один із найпоширеніших сценаріїв, з яким стикаються люди.
Що говорив позивач
У позовній заяві, поданій через адвоката 30 березня 2026 року, чоловік навів кілька аргументів. По-перше, він перебував на військовому обліку і вчасно уточнив свої персональні дані – на підтвердження цього до суду додали скріншот із застосунку «Резерв+». По-друге, повістку про виклик на 2 січня він не отримував. По-третє, про розгляд адміністративної справи його не повідомили, не запросили, не надали можливості дати пояснення. І копію постанови теж не вручили.
Коротше кажучи, вся процедура пройшла повз нього – від початку до кінця. А це вже серйозний сигнал для суду.
Позивач просив скасувати постанову ТЦК і стягнути з відповідача сплачений судовий збір. Окремо суд поновив строк звернення – адже десятиденний термін на оскарження відраховується від дня, коли особа реально дізналася про постанову, а не від дати її винесення. І тут дата 23 березня (коли заблокували рахунки) стала ключовою.
Мовчання – не золото: як ТЦК проігнорував суд
Суд двічі надавав Білоцерківському РТЦК можливість подати відзив і матеріали справи. Ухвалою від 5 травня – строк до 12 травня. Потім ухвалою від 15 травня – продовжили до 20 травня. Обидва документи ТЦК отримав, що підтверджено матеріалами справи.
І що ви думаєте? Жодної відповіді. Жодного документа. Жодного доказу.
Тут важливий момент: за частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач не подає відзив без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Саме так і сталося. Суд просто не мав іншого вибору – окрім як оцінювати ситуацію виключно на підставі того, що надав позивач.
Чому суд став на бік чоловіка
Тут спрацювало одразу кілька правових механізмів.
Перший – презумпція невинуватості. Частина третя статті 62 Конституції України прямо каже: обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. ТЦК не надав жодного доказу того, що чоловік справді отримав повістку і свідомо не з’явився.
Другий – обов’язок доказування. За частиною другою статті 77 КАС України, саме суб’єкт владних повноважень (у нашому випадку – ТЦК) повинен доводити правомірність свого рішення. І він не може посилатися на докази, які не були покладені в основу цього рішення. ТЦК не надав суду взагалі нічого. Ані протоколу, ані доказів вручення повістки, ані підтвердження того, що чоловіка викликали на розгляд справи.
Третій – права особи за статтею 268 КУпАП. Ця норма чітко визначає: людина має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, користуватися допомогою адвоката. А розгляд справи проводиться в присутності особи, яку притягають до відповідальності. Заочно – лише якщо є підтвердження, що людину своєчасно повідомили, а вона не з’явилася без поважних причин. У цій справі жодного підтвердження повідомлення не було. Взагалі.
Що вирішив суд
25 травня 2026 року суддя Макаренко Л.А. ухвалила рішення: позов задовольнити повністю. Постанову Білоцерківського РТЦК від 16 січня 2026 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. А ще – стягнути з ТЦК на користь позивача 1 064,96 гривень судового збору.
Крім цього, виконавче провадження про стягнення штрафу в подвійному розмірі (34 000 гривень), яке встигла відкрити виконавча служба, також втратило підстави. Адже основна постанова скасована – значить, і стягувати більше немає чого.
Цікаво, що рішення ухвалювалося в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Це стандартна процедура для справ за статтею 286 КАС України – вона якраз регулює особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ, зокрема щодо оскарження постанов ТЦК.
Що ця справа означає на практиці
По-перше, мовчанка ТЦК у суді – це не рідкісний виняток, а доволі поширена ситуація. І вона майже завжди грає на користь позивача. Без доказів з боку владного органу суд просто не може визнати постанову законною.
По-друге, строки мають значення. Якщо ви дізналися про штраф не одразу – скажімо, через виконавчу службу чи застосунок «Дія» – десятиденний строк на оскарження починає спливати саме з моменту, коли ви реально отримали інформацію. Суд у цій справі прямо підтвердив такий підхід.
По-третє, уточнення даних через «Резерв+» – це вагомий аргумент. Якщо ви вчасно оновили інформацію про себе, це свідчить про відсутність умислу ухилятися від військового обліку. І суд це враховує.
Ну і наостанок: оскарження постанови ТЦК – це не безнадійна затія. Судова практика показує, що за відсутності належних доказів із боку територіального центру комплектування шанси на скасування штрафу доволі високі. Особливо коли процедуру розгляду справи провели з порушеннями, а людину навіть не повідомили про те, що її притягають до відповідальності.