Повернення апеляційної скарги – це той момент у кримінальному процесі, коли сторона захисту буквально впирається у зачинені двері правосуддя. І добре, коли є кому ці двері відчинити. Саме таку ситуацію розбирав Верховний Суд у справі № 285/3433/24, № 11-кп/4805/729/25. І його висновки варто знати кожному адвокату, який хоч раз стикався з прискіпливим трактуванням вимог до апеляційної скарги.
З чого все почалося
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області вироком від 19 травня 2025 року засудив жінку за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України – службова недбалість. Призначив рік обмеження волі, але одразу й звільнив від відбування покарання з іспитовим строком. Тобто, як це часто буває, реального ув’язнення немає, однак судимість – цілком реальна.
Захисник подав апеляційну скаргу. І тут почалися проблеми, які згодом дійшли аж до касаційного суду.
Що не сподобалося судді апеляції
Суддя-доповідач Житомирського апеляційного суду, перевіривши скаргу, вирішила: щось тут не так. 30 червня 2025 року постановила ухвалу про залишення скарги без руху. Логіка була такою: скарга не містить конкретних вимог і обґрунтування, а прохання ухвалити виправдувальний вирок суперечить ст. 407 Кримінального процесуального кодексу України.
Захисник подав заяву про усунення недоліків. Пояснив, що все необхідне в первинній скарзі вже було: і конкретні посилання на норми КПК, і вимоги, і позиція сторони захисту.
Проте суддю це не переконало. 21 липня 2025 року вона повернула апеляційну скаргу на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК – мовляв, недоліки не усунуто. Усе. Двері зачинилися.
Чому Верховний Суд не погодився
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду подивилася на ситуацію інакше. І, чесно кажучи, їхня позиція – це маленька революція здорового глузду в рутинній практиці повернення скарг.
По-перше, Суд зауважив очевидне: неточність формулювання апеляційної вимоги, з урахуванням компетенції суду апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 404 КПК), не перешкоджала вирішити питання про відкриття провадження. Іншими словами – не варто чіплятися до слів, коли зміст вимоги в цілому зрозумілий.
По-друге, і це найцікавіше, Суд нагадав про дискреційні повноваження сторони захисту. Статті 22 і 26 КПК чітко кажуть: сторони вільні у використанні своїх прав. Суд вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд. А те, які саме питання сторона виносить – це її особистий вибір.
Колегія суддів підкреслила: той факт, що сторона не зазначила певних доводів або зазначила їх так, що апеляційний суд уже на стадії відкриття бачить їхню безпідставність – це не недолік скарги в розумінні статей 396, 399 КПК. Усі доводи мають оцінюватися за результатом апеляційного перегляду, а не на етапі прийняття скарги.
Коротше кажучи: спочатку відкрий провадження, а потім уже розбирайся, чи варті чогось аргументи захисника.
Три постанови, які варто запам’ятати
Верховний Суд у цій справі послався на власну усталену практику. Кілька показових рішень, які формували цей підхід:
– Постанова від 02 квітня 2019 року (провадження № 51-3697 км 18, справа № 752/14188/16-к);
– Постанова від 26 лютого 2025 року (провадження № 51-6195 км 23, справа № 373/2508/14-к);
– Постанова від 27 травня 2025 року (провадження № 51-3757 км 24, справа № 751/5879/21).
У всіх цих рішеннях червоною ниткою проходить одна думка: вимоги апеляційної скарги в аспекті їхньої переконливості чи обґрунтованості не можуть аналізуватися на стадії відкриття провадження. Це – справа майбутнього розгляду по суті.
І це логічно. Уявіть, що вам відмовляють у вхідному квитку на підставі того, що ваші аргументи «недостатньо хороші». Але ж для оцінки цих аргументів і існує судовий розгляд.
Що це означає для адвокатів
Передчасне повернення апеляційної скарги – проблема не лише цієї конкретної справи. Таке трапляється системно. І позиція Верховного Суду тут гранично чітка: суддя апеляції не має права виконувати роль цензора на стадії прийняття скарги.
Формально вимоги ст. 396 КПК ніхто не скасовував. Скарга має містити конкретні вимоги, обґрунтування, посилання на норми закону. Але якщо адвокат, який є фахівцем у галузі права, сформулював свою позицію, нехай навіть із певними неточностями – це не привід для повернення скарги. Суд повинен відкрити провадження і розглянути справу по суті.
Крім того, Касаційний кримінальний суд нагадав: ухвала суду апеляційної інстанції згідно зі ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Повернення скарги з формулюванням «ви не усунули недоліки» без належного аналізу того, що саме залишилося неусунутим – це вже порушення.
Що вирішив Суд
Ухвалу судді Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2025 року скасували. Справу направили на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. І тепер уже інший склад суду має врахувати все, що сказав Верховний Суд, і постановити законне рішення.
Колегія суддів прямо зазначила: висновок судді апеляції був передчасним та невмотивованим. А це – істотне порушення вимог кримінального процесуального закону за п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Інакше кажучи, таке порушення, яке перешкодило ухвалити законне судове рішення.
За великим рахунком, ця постанова – чергове нагадування про те, що право на оскарження, гарантоване ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України, не може бути формально заблоковане через причіпки до формулювань. Доступ до правосуддя – це не абстрактна цінність, а цілком конкретний механізм, який має працювати без збоїв.
І коли наступного разу вашому колезі-судді здасться, що апеляційна скарга «недостатньо хороша» для відкриття провадження, варто згадати цю справу. Бо іноді за неточним формулюванням стоїть цілком обґрунтована правова позиція, яка заслуговує на те, щоб її вислухали.
