Звернутися до суду із заявою про неплатоспроможність фізичної особи – це лише перший крок. Значно важливіше – правильно цю заяву підготувати. Інакше результат може бути зовсім не таким, на який ви розраховували. Саме це і сталося з позичальником, чию справу нещодавно розглянув Верховний Суд.
Чоловік звернувся до Господарського суду Харківської області, аби визнати свою неплатоспроможність. Боргів назбиралося чимало – понад 400 тисяч гривень перед 16 кредиторами, серед яких і мікрофінансові компанії, і банки. Здавалося б, підстави очевидні. Проте суд першої інстанції у відкритті провадження відмовив. Апеляція рішення підтримала. І Верховний Суд у справі №922/3866/25 остаточно розставив крапки над «і», залишивши скаргу боржника без задоволення.
Чому так сталось? Давайте розбиратися, адже ця історія – чудовий посібник про те, як не треба готувати заяву про неплатоспроможність.
Що пішло не так: хаос у списку кредиторів
Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) висуває до заяви боржника доволі чіткі вимоги. Одне з ключових – конкретизований список кредиторів. Тобто не просто перелік компаній, а повна картина: кому, скільки, на якій підставі, з якого часу. І найголовніше – з підтверджувальними документами.
У нашій справі з цим виник справжній детектив. Ось кілька прикладів тієї плутанини, яку виявили суди.
Боржник вказав, що винен ТОВ «Фінансова компанія Кредіплюс» за кредитним договором №849720. Але в матеріалах справи цього договору не було. Натомість додано зовсім інший договір – №182098. До нього ж – і розрахунок заборгованості. Тільки от у списку кредиторів цей договір ніхто не згадував.
Схожа історія з ТОВ «ФК Біксбіт». У списку кредиторів зазначена загальна сума боргу, але забули вказати окремо основне зобов’язання. А це – пряма вимога ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Далі – більше. По декількох кредиторах, зокрема перед ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Смартівей Юкрейн», договори у списку фігурували одні, а до заяви додавалися геть інші. Деяких договорів узагалі не виявилося серед документів.
Коли суд дивиться на такий набір пазлів, які не складаються в цілісну картину, – він не може перевірити, чи справді існують підстави для відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. І це стає фатальною помилкою для заявника.
Декларація, яка викликала запитання
Кодекс України з процедур банкрутства вимагає від боржника подати декларацію про майновий стан – за три попередні роки та за поточний рік. Це документ, через який боржник розкриває перед судом і кредиторами свій реальний фінансовий стан. Тут принцип простий: повнота й достовірність.
У декларації за 2025 рік заявник вказав дохід у розмірі 216 192 грн – соціальні виплати в Німеччині. Але водночас у заяві згадав, що має невеликий дохід від віддаленої роботи. Дрібниця? Не зовсім.
Суд подивився банківську виписку й побачив, що на картку боржника від третіх осіб надходили кошти – 3000 грн, 13380 грн, 4600 грн, 1870 грн. У декларації цих сум немає. Пояснень, звідки вони взялися, боржник суду не надав.
Верховний Суд у цій частині визнав: не зазначення окремої інформації в декларації на стадії відкриття провадження ще не є грубим порушенням принципу добросовісності. Адже після відкриття справи все одно працюватиме арбітражний керуючий і перевірятиме ці дані. Але коли такі «дрібниці» накопичуються, суд бачить системну проблему.
Документи іноземною мовою: чому без перекладу ніяк
Боржник проживає й отримує соціальні виплати в Німеччині. Значна частина документів про його доходи та витрати була подана суду німецькою мовою. Без перекладу. Без нотаріального засвідчення.
Чи можна так? Ні. І ось чому.
Стаття 10 Конституції України визначає українську мову як державну. Судочинство ведеться державною мовою. А Господарський процесуальний кодекс України прямо каже: до письмових доказів, викладених іноземною мовою, мають додаватися переклади, засвідчені належним чином. Для документів юридичного характеру вірність перекладу засвідчує нотаріус.
Суд просто не може оцінити документ, зміст якого йому не зрозумілий. Це не формальність, а базова вимога процесу. Тож аргумент скаржника, що відсутність перекладу – не визначальна підстава для відмови, Верховний Суд відхилив.
План реструктуризації, який не переконав
Ще один обов’язковий документ – проєкт плану реструктуризації боргів. Це документ, у якому боржник показує, як саме він збирається розраховуватися з кредиторами. І він має бути реальним.
У проєкті боржник зазначив: доходи – 563 євро соцвиплат плюс очікувана зарплата 300 євро. Витрати на побутові потреби – 34 678 грн щомісяця. З них 23 664 грн – лише оренда житла та комунальні послуги.
А тепер увага: окремою угодою з арбітражним керуючим боржник зобов’язався сплатити йому 45 420 грн винагороди. Але в проєкті плану реструктуризації ці витрати не згадуються взагалі. Суди резонно запитали: за рахунок чого боржник збирається платити арбітражному керуючому, якщо весь дохід іде на побутові потреби?
Без відповіді на це питання план реструктуризації виглядає радше як намір, а не як реальний інструмент відновлення платоспроможності.
Що сказав Верховний Суд
Судді Касаційного господарського суду дійшли висновку: суди першої та апеляційної інстанцій усе зробили правильно. Жодного надмірного формалізму. Справа про неплатоспроможність не відкривається автоматично лише тому, що боржник подав заяву. Треба довести наявність підстав – і довести належними доказами.
Верховний Суд нагадав ключовий принцип Кодексу України з процедур банкрутства: право на звільнення від боргів через судову процедуру неплатоспроможності отримує лише добросовісний боржник. Той, хто сумлінно виконує свої обов’язки, демонструє прагнення до компромісу з кредиторами й робить усе можливе для погашення боргів. А добросовісність починається з чесної, повної та грамотно підготовленої заяви.
Крім того, колегія суддів наголосила: суд на стадії відкриття провадження не збирає докази замість боржника. Це обов’язок заявника – подати все необхідне разом із заявою. І хоча суд першої інстанції давав можливість усунути недоліки, боржник нею не скористався.
Корисна деталь наостанок: відмова у відкритті провадження – це не вирок. Частина 7 статті 39 КУзПБ дозволяє повторно звернутися до суду після усунення всіх недоліків. Тож якщо ви опинилися в схожій ситуації – це привід не опускати руки, а ретельно попрацювати над документами.
Головний урок справи №922/3866/25 простий: коли йдеться про неплатоспроможність фізичної особи, акуратність і повнота – це не просто слова. Це те, що відділяє успішний старт процедури від зачинених дверей суду.
