Уявіть: ви чесно працювали кілька років, а коли звернулися до Пенсійного фонду за довідкою – з’ясувалося, що ці роки не враховані. Їх просто немає у вашому страховому стажі. Бо роботодавець нараховував єдиний внесок, але не сплачував. І ви залишилися віч-на-віч із проблемою, до створення якої не мали жодного стосунку. Саме для виправлення цієї кричущої несправедливості й підготували законопроєкт, який сьогодні розглянемо.
Чому взагалі це стало можливим? Система побудована так, що ваш страховий стаж нерозривно пов’язаний зі сплатою єдиного внеску. Формально: не сплачено внесок – період не зараховано. Коли роботодавець має борги перед бюджетом, крайнім стає працівник, хоча це він тут єдина безвинна сторона. Ви ж не контролюєте бухгалтерію і не можете змусити керівника переказати гроші до Пенсійного фонду. А втрата кількох років стажу – це і менша пенсія, і проблеми з лікарняними, і затримка виходу на заслужений відпочинок.
Як пропонують змінити правила гри
Законопроєкт 15319 пропонує внести поправки одразу до двох важливих законів. Почнемо з базового – «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зараз у статті 24 дається визначення страхового стажу. Парламентарі хочуть викласти його по-новому, додавши принципове уточнення.
Отже, страховий стаж – це не просто період, коли ви підлягали страхуванню. Це час, за який щомісяця мали надходити внески в сумі не меншій за мінімальний страховий внесок. Але – і ось тут головна інновація – якщо роботодавець нарахував єдиний внесок, однак не переказав його, такі місяці все одно зараховуються до страхового стажу працівника в повному обсязі. Єдина умова – факт трудових відносин має бути підтвердженим.
Ключове слово тут – «нарахував». Бухгалтер вніс дані до звітності, показав, скільки має сплатити за вас. Але гроші до фонду не дійшли. За чинною логікою – стажу немає. За логікою цього законопроєкту – стаж є. Бо ви свою роботу виконали, зарплату отримали, податки за вас порахували. А те, що гроші зависли в повітрі, – це вже виключно бізнес-ризик власника компанії, а не ваша особиста драма.
Аби механізм запрацював, статтю 24 доповнюють новою частиною. У ній чітко прописують: періоди роботи, за які єдиний внесок не сплачено, включаються до стажу на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб. І обов’язок погасити заборгованість покладається виключно на роботодавця. Іншими словами, працівник звільняється від потреби доводити очевидне – що він справді ходив на роботу. Інформація підтягується з реєстру автоматично.
Коли таке станеться, вам не доведеться бігати з позовами до суду чи вимагати в колишнього начальника довідку про нараховану зарплату. Держава каже: «Ми бачимо в системі, що ви працювали. Стаж ваш». Тут важливий момент — закон не звільняє роботодавця від боргу, він просто розділяє наслідки: боржник і далі винен гроші, а ви більше не страждаєте через це.
Що ще змінюється – посилення відповідальності для тих, хто завинив
Цей законопроєкт не лише захищає працівника, а й б’є по безвідповідальних підприємцях. Для цього правки вносяться і до Закону «Про збір та облік єдиного внеску». Статтю 25 доповнять новою частиною. Суть її коротка, мов удар: якщо через борги роботодавця порушені права працівників на отримання соціальних послуг, органи Пенсійного фонду зобов’язані в першочерговому порядку вживати заходів примусового стягнення.
Що означає «в першочерговому порядку»? Уявіть чергу з тисяч боржників. Держава має обмежений ресурс, щоб бігати за кожним. Тому пріоритет віддаватимуть тим випадкам, де є реальна шкода для конкретної людини. Якщо через несплату внесків комусь не можуть оформити пенсію, лікарняний чи декрет – Пенсійний фонд мусить діяти негайно. Блокування рахунків, арешт майна, стягнення через виконавчу службу – усе це стане обов’язком, а не просто правом чиновників.
Коли закон набере чинності, якщо його ухвалять? У перехідних положеннях зазначено – з дня, наступного за днем офіційного опублікування. Отже, жодних відстрочок. Важливо лише дочекатися голосування в сесійній залі й підпису Президента.
Чи є тут підводні камені? На рівні тексту законопроєкту їх намагалися уникнути. Але практика завжди складніша. Наприклад, не до кінця ясно, чи стосуватиметься норма періодів до 2011 року – адже тоді діяв інший порядок обліку. Також відкрите питання – як швидко запрацює механізм автоматичного зарахування, якщо дані в Реєстрі застрахованих осіб неповні або спотворені через помилки роботодавця.
У будь-якому разі напрямок реформи правильний. Працівник не повинен розплачуватися стажем за чужу недбалість чи фінансові проблеми бізнесу. Страховий стаж – це не просто цифра у формулі. Це ваш час, ваша праця, яку ніхто не має права знецінювати. І якщо закон ухвалять, вдасться прибрати одну з найболючіших несправедливостей на ринку праці.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
