Уявіть: вам ще у 2001 році поставили штамп «невійськовозобов’язаний» у паспорті, видали довідку про непридатність до служби – і ви спокійно живете собі 24 роки. Аж раптом у 2025-му додаток «Резерв+» показує, що ви на військовому обліку. І не просто на обліку, а як повноцінний військовозобов’язаний. Саме така історія сталася з позивачем у справі № 520/28666/25, яку розглянув Харківський окружний адміністративний суд.
Рішення у цій справі цікаве не лише фіналом. Воно показує, як працює механізм виключення з військового обліку, коли державний орган не визнає власні документи двадцятирічної давнини.
Як людина з інвалідністю з дитинства опинилася серед військовозобов’язаних
Позивач – інвалід з дитинства, отримує пенсію з 2002 року. Ще 30 січня 2001 року районна призовна комісія визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Підстава – стаття 13б розкладу хвороб за наказом Міністерства оборони №2 від 1994 року.
У довідці №903, виданій того ж дня, чітко зазначено: «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Два штампи військкомату підтверджували цей запис. Більше того – у паспорті позивача 31 січня 2001 року з’явився штамп «Невійськовозобов’язаний».
Здавалося б, усе ясно. Але у вересні 2025 року позивач заходить у «Резерв+» – і бачить себе на обліку як військовозобов’язаного. Рядовий, перебуває на обліку в районному ТЦК та СП.
Він подає заяву з проханням внести до реєстру «Оберіг» запис про виключення. І отримує відповідь, яка межує з абсурдом.
Аргумент ТЦК: «запис зроблено помилково»
Листом від 6 жовтня 2025 року районний ТЦК повідомив: насправді призовна комісія визнала позивача непридатним до військової служби у мирний час, але обмежено придатним у воєнний. Запис у довідці №903 про повну непридатність і виключення з обліку – це, мовляв, помилка. А на підставі алфавітної книги призовників його просто зняли з обліку призовників і передали на облік військовозобов’язаних.
Ключовий момент: ані рішення призовної комісії з формулюванням «обмежено придатний у воєнний час», ані будь-якого іншого документа, який би це підтверджував, ТЦК не надав. Ні позивачу, ні суду.
Суд ухвалою окремо витребував це рішення – відповідач проігнорував. Натомість надіслав копію облікової картки та аркуш з алфавітної книги. Іронія в тому, що обидва ці документи суперечили позиції самого ТЦК.
Що побачив суд у документах
Облікова картка позивача містила запис: «13.09.2000 медичною комісією визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 13б». Там само – посилання на ту саму довідку №903.
В алфавітній книзі призовників 1982 року народження – штамп: «13.09.2001 знятий з військового обліку за ст. 13б Наказу МОУ 1994 №2».
І найголовніше – штамп у паспорті: «Невійськовозобов’язаний». Проставлений 31 січня 2001 року, з підписом начальника районного військкомату.
Тобто три різні документи з різних джерел – довідка, облікова картка, паспорт – усі підтверджували одне: людина не є військовозобов’язаною з 2001 року. Проти цього – лише посилання ТЦК на якесь рішення призовної комісії, якого ніхто так і не побачив.
Правова логіка суду: не медицина, а процедура
Суд одразу окреслив межі розгляду – і це важливий момент для всіх, хто цікавиться виключенням з військового обліку через суд. Посилаючись на позицію Верховного Суду (постанова від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18), суддя зазначив: оцінювати діагноз позивача – чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб – суд не буде. Це компетенція військово-лікарської комісії.
Натомість суд перевірив процедуру внесення відомостей до реєстру «Оберіг». І тут усе стало на свої місця.
За Порядком №559 (постанова Кабміну від 16 травня 2024 року), якщо відомості у військово-облікових документах не збігаються з даними реєстру «Оберіг», людина має право звернутися до ТЦК із заявою про виправлення. Особиста явка при цьому не обов’язкова – достатньо подати заяву з документами.
Позивач так і зробив: подав заяву 30 вересня 2025 року, додавши довідку №903. А ТЦК замість внесення змін почав стверджувати, що довідка помилкова.
Але ж тягар доказування правомірності своїх дій в адміністративному процесі лежить саме на суб’єкті владних повноважень. Це стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства. ТЦК не довів, що позивач був обмежено придатним, а не повністю непридатним. Не надав жодного рішення комісії. Не пояснив, звідки взявся штамп «Невійськовозобов’язаний» у паспорті.
Результат: що вирішив суд
3 червня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення – позов задовольнити частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність районного ТЦК щодо невнесення до реєстру «Оберіг» відомостей про виключення позивача з військового обліку. І зобов’язав ТЦК такі відомості внести.
Попутно суд стягнув з ТЦК на користь позивача 1937 гривень 92 копійки судових витрат. Не так багато, але символічно – державний орган заплатив за свою бездіяльність.
Важливий нюанс: суд не задовольнив вимоги про визнання протиправними дій ТЦК щодо поновлення позивача на військовому обліку. Так само відхилив вимогу визнати протиправною відмову, оформлену листом. Натомість обрав інший спосіб захисту – визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання внести дані до реєстру. Ефективний спосіб захисту – це той, що реально відновлює порушене право, а не просто констатує порушення.
Чому ця справа має значення
По-перше, вона демонструє: навіть якщо ТЦК стверджує, що старі документи містять помилку – без доказів це лише слова. Штамп у паспорті «Невійськовозобов’язаний» – це не дрібниця, а офіційний запис, який має юридичну силу.
По-друге, суд чітко розмежував медичні питання (компетенція ВЛК) і процедурні (компетенція суду). Не треба доводити в суді свій діагноз заново – достатньо показати, що процедуру оформлення вашого статусу порушено.
І по-третє, ця справа – про те, як виключення з військового обліку може затягнутися на чверть століття, якщо державний орган вирішить проігнорувати власні ж документи.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – коли дані «Резерв+» не збігаються з вашими документами – алгоритм простий. Подавайте письмову заяву до ТЦК з усіма доказами. Не допомагає – звертайтеся до суду. Як показує практика, суди в таких спорах частіше стають на бік громадянина. Особливо коли відповідач не може підкріпити свою позицію жодним документом.
