Визнання людини недієздатною – це не спосіб позбутися відповідальності за неї, а навпаки, юридичний інструмент захисту тих, хто вже не може подбати про себе сам. Якщо ваш близький через стійкий психічний розлад перестав розуміти значення своїх дій або керувати ними, закон передбачає чіткий механізм, який допоможе це оформити.
Хто і як звертається до суду
Право подати заяву про визнання особи недієздатною мають:
- члени сім’ї та близькі родичі, навіть якщо вони живуть окремо
- органи опіки та піклування
- спеціалізовані заклади з надання психіатричної допомоги
Тільки суд може визнати громадянина недієздатним. Під час розгляду справи оцінюються медичні документи, свідчення очевидців і висновок судово-психіатричної експертизи. Тобто суд не спирається лише на слова родичів – він дивиться на факти.
Питання судових витрат вирішується просто: за подання такої заяви судовий збір не стягується. Але є один нюанс. Якщо суд встановить, що заявник діяв недобросовісно або реальних підстав для позову не було, всі судові витрати можуть покласти саме на нього.
Адвокат – автоматично, за рахунок держави
Тут важливий момент, про який багато хто не знає. Інтереси людини, щодо якої розглядається справа, обов’язково представляє адвокат. Його призначає система безоплатної правової допомоги (БПД) автоматично – шукати захисника самостійно не потрібно. Це гарантія того, що права людини будуть захищені навіть тоді, коли вона сама не може цього зробити.
З якого моменту настає недієздатність
Офіційно статус недієздатності починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Але буває, що від дати недієздатності залежить чинність раніше укладених договорів або шлюбу. У таких випадках суд може вказати у рішенні конкретну дату, з якої людина вважається недієздатною. Це не завжди день набрання рішенням сили – суд може визначити й більш ранню дату.
Хто стає опікуном
Після того як рішення суду набрало чинності, над особою встановлюється опіка. Опікуном може стати лише повністю дієздатний громадянин, який дав на це письмову згоду. Перевагу зазвичай надають близьким родичам – з урахуванням характеру їхніх стосунків із підопічним.
Закон чітко визначає, кого опікуном призначити не можна:
- осіб, позбавлених батьківських прав
- тих, чия поведінка суперечить інтересам підопічного
Що опікун може робити, а що – ні
Опікун отримує право вчиняти правочини від імені недієздатної особи. Але законодавство встановлює жорсткі обмеження, і це не випадково – саме тут найбільше ризиків зловживань.
Опікун, його чоловік або дружина та близькі родичі не можуть укладати з підопічним жодних договорів – за винятком двох: безоплатного користування майном (позичка) або передачі майна у власність підопічному (дарування на його користь). Крім того, опікун не може дарувати майно від імені недієздатного або оформлювати від його імені поруку.
Окрема категорія дій можлива лише з попереднього дозволу органу опіки та піклування:
- видача письмових зобов’язань від імені підопічного
- відмова від його майнових або речових прав на нерухомість
- укладання угод щодо іншого цінного майна
Кстати, саме ця вимога про попередній дозвіл найчастіше порушується на практиці – і саме вона захищає підопічного від втрати квартири чи іншого важливого майна.
Хто відповідає за шкоду
Якщо недієздатна особа завдасть шкоди третім особам, відшкодовувати її зобов’язаний опікун або спеціалізований заклад, під наглядом якого вона перебувала. Але якщо опікун помер або в нього немає коштів, збитки можуть бути компенсовані з особистого майна самої недієздатної особи – за умови, що воно є.
І наостанок: якщо опікун з якихось причин більше не може виконувати свої обов’язки, закон передбачає процедуру його звільнення та призначення нового представника. Підопічний не залишається без захисту.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
