Отримали від покупця гроші як підтвердження угоди і вагаєтесь, чи включати їх до доходу єдинника? Податкова доля завдатку залежить від кількох обставин – і далеко не завжди ці кошти потрапляють до декларації. Давайте розбиратися.
Платіж із потрійною функцією
Цивільний кодекс у частині першій статті 570 дає чітке визначення: це грошова сума або рухоме майно, яке боржник передає кредитору. Передає одразу в рахунок майбутніх платежів, для підтвердження зобов’язання і – що найважливіше – для забезпечення його виконання.
Ось ця забезпечувальна функція і відрізняє завдаток від звичайного авансу. Коли ви даєте продавцю аванс – ви просто частково оплачуєте товар наперед. Жодних додаткових наслідків, окрім зменшення суми до сплати. А от гарантійний платіж дисциплінує обидві сторони: порушив договір – плати. Причому платить саме винна сторона, незалежно від того, покупець це чи продавець.
І ще один нюанс. Якщо у вашому договорі прямо не зазначено, що передана сума є завдатком, вона автоматично вважається авансом. Частина друга статті 570 ЦКУ не залишає тут жодних сумнівів. Хочете забезпечувальний механізм – прописуйте це чітко. Жодних усних домовленостей чи «мається на увазі».
Що буває, коли хтось порушує договір
Уявіть ситуацію: покупець вніс гроші, а потім передумав. У такому разі вся сума залишається у продавця. Частина перша статті 571 ЦКУ – лаконічна й безапеляційна. Жодних часткових повернень, жодних «давайте домовимося».
Дзеркальна ситуація значно болючіша для продавця. Отримав кошти, але товар не передав – будь ласка, повертай не лише отримане, а ще й стільки ж зверху. Фактично це подвійна сума. Жорстко? Так, але саме в цьому й полягає сенс забезпечення: ризик втратити гроші змушує обидві сторони виконувати взяті зобов’язання.
Постраждала сторона може також вимагати відшкодування збитків, що перевищують суму гарантійного платежу. Це передбачено частиною другою статті 571 ЦКУ. Наприклад, якщо покупець через зрив поставки зазнав збитків на 100 тисяч гривень, а сума забезпечення становила лише 30 тисяч – він має право стягнути різницю. Щоправда, договором можна встановити й інші правила – скажімо, обмежити відповідальність.
Якщо ж зобов’язання припиняється до початку виконання або через неможливість його виконання – кошти просто повертаються. Жодних штрафів. Частина третя статті 571 ЦКУ: немає вини сторін – немає фінансових втрат. Наприклад, товар випадково знищено до передачі покупцеві, і жодна зі сторін у цьому не винна.
Письмова форма – не формальність
Договір про такий платіж обов’язково укладається письмово. Вимога частини першої статті 547 ЦКУ – категорична. Якщо письмової форми не дотримано, правочин є нікчемним. Частина друга цієї ж статті не залишає простору для тлумачень.
Тобто усна домовленість, навіть підкріплена розпискою, не створить тих правових наслідків, на які ви розраховуєте. Без письмового договору ваш забезпечувальний механізм просто не запрацює. Суд не визнає такий правочин дійсним.
Як усе це впливає на дохід ФОП-єдинника
Переходимо до податкової суті. І аванс, і гарантійний внесок входять до загальної вартості товару. Логіка проста: покупець не платить понад ціну, він просто вносить частину грошей раніше. Але коли йдеться про єдиний податок, виникає інше запитання: чи стають ці кошти доходом одразу в момент надходження?
Відповідь залежить від розвитку подій.
Базове правило задає пункт 292.1 статті 292 Податкового кодексу: доходом ФОП-єдинника визнаються гроші, отримані протягом звітного періоду. Форма не важлива – готівкова, безготівкова, навіть матеріальна. Визначальним є сам факт надходження. Також до доходу не включаються пасивні надходження: проценти, дивіденди, роялті, страхові виплати, бюджетні гранти, доходи від продажу власного майна.
Але далі починаються винятки – і серед них є дуже корисний для нашої ситуації. Підпункт 5 пункту 292.11 статті 292 ПКУ прямо встановлює: до доходу не включаються суми авансу чи передоплати, які повертаються покупцеві-єдиннику. Так само не включаються суми, які платник єдиного податку повертає своєму покупцеві. Підстави стандартні: повернення товару, розірвання договору, лист-заява про повернення коштів.
Головне тут – саме факт повернення. Якщо гроші залишаються у вас як оплата за товар, вони формують дохід на загальних підставах. А от якщо ви їх повертаєте – дохід не виникає.
Тож сума завдатку, яку ФОП-єдинник першої-третьої груп отримав від покупця, не включається до доходу в разі її повернення. Але важливо, за яким сценарієм відбувається це повернення.
Два сценарії повернення – дві різні процедури
Перший сценарій – найпростіший. Повернення відбувається в тому самому звітному періоді, коли кошти були отримані. Жодних додаткових дій від підприємця не потрібно – сума просто не потрапляє до доходу.
Другий сценарій складніший. Припустімо, ви отримали гроші в першому кварталі, відобразили їх у декларації, а повертаєте покупцеві вже в другому. Тут доведеться подавати уточнення. Платник єдиного податку має перерахувати показники всіх попередньо поданих декларацій, у яких фігурувала ця сума. Робиться це через подання уточнюючих декларацій.
На практиці це означає: уважно стежте, в якому періоді відбувається повернення. Якщо бачите, що ситуація виходить за межі одного кварталу – готуйтеся до уточнень. Інакше ризикуєте завищити свій дохід і, відповідно, переплатити податок.
Розглянемо приклад. ФОП-єдинник другої групи отримав у березні 50 тисяч гривень гарантійного платежу від покупця. У квітні договір розривається, і підприємець повертає гроші. Оскільки березень і квітень належать до різних кварталів, суму в 50 тисяч, уже відображену в декларації за перший квартал, потрібно виключити через уточнюючу декларацію. Якби повернення відбулося в березні – жодних уточнень не знадобилося б.
До речі, не плутайте цей механізм із пасивними доходами. Пункт 292.1 статті 292 ПКУ виключає з доходу єдинника проценти, дивіденди, роялті, страхові виплати та деякі інші надходження. Але цей гарантійний платіж – не пасивний дохід, а частина розрахунків за господарським договором. Правило про невключення до доходу працює тут саме через механізм повернення коштів, а не через винятки для пасивних доходів. І це логічно: ви ж не отримуєте економічної вигоди від суми, яку змушені повернути.
