Звернення ТЦК до Нацполіції про доставлення військовозобов’язаного – це не бюрократична дрібниця. Через нього в застосунку «Резерв+» з’являється позначка про порушення правил військового обліку, а разом із нею – зайві питання від роботодавців, банків і прикордонників. У справі №280/8143/26 Запорізький окружний адміністративний суд визнав такі дії одного з територіальних центрів комплектування протиправними й зобов’язав виправити реєстр. Розберімося, що саме пішло не так у цій історії.
Рішення ухвалено 01 жовтня 2026 року, головуюча – суддя Стрельнікова Н.В. Позивач – військовозобов’язаний, солдат, ВОС 999097, на обліку перебуває з 2013 року. Позов задоволено повністю.
Що сталося у справі №280/8143/26
Влітку 2026 року позивач сформував електронний військово-обліковий документ через мобільний застосунок «Резерв+». І побачив там неприємне: «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції». Причина – «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Дата звернення – 11 березня 2026 року.
Номер запису в реєстрі «Оберіг» – 250820211429107600016. Деталь важлива: саме з реєстру дані потрапляють у застосунок, а вже звідти – до всіх, хто має право їх бачити. Тому будь-який помилковий запис там боляче б’є по людині.
У відповідь на адвокатський запит ТЦК листом від 08.04.2026 №40/3/59 повідомив дві речі. Перша: підставою стало неприбуття 19.01.2026 за повісткою. Друга, і вона вирішальна: «Станом на 06.04.2026 громадянин до адміністративної відповідальності не притягувався».
Позиція ТЦК: не прийшов – отже, порушник
Військкомат наполягав на своєму. За його версією, повістку сформували в реєстрі й надіслали чоловікові з викликом на 09:00 19 січня 2026 року. У призначений день він не з’явився, поважних причин не пояснив і документів на підтвердження не надав.
Звідси висновок відповідача: у діях громадянина є ознаки правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А отже, звернення до поліції для затримання й доставлення – цілком логічний крок. Мовляв, інакше протокол не скласти.
Позивач заперечував і наводив власні факти. Поштове відправлення з повісткою подали оператору лише 24.12.2025, тобто через 19 днів після дати, зазначеної в документі. А головне – жодного протоколу чи постанови про притягнення до відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП у матеріалах справи немає.
Головний аргумент суду: запис не може випереджати відповідальність
Тут і ховається суть. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII прямо перелічує, що саме вноситься до бази. Пункт 20-1 частини 1 статті 7 говорить про відомості щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 і 210-1 КУпАП: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови.
Зверніть увагу на формулювання. Реєстр фіксує не підозру, не припущення й не «ознаки порушення». Він фіксує факт притягнення до відповідальності, підтверджений процесуальним документом. Немає протоколу чи постанови – немає й законної підстави для запису.
Суд перевірив і встановив: позивача до адміністративної відповідальності не притягували, протокол щодо нього не складали. Відповідач цього не заперечив і доказів протилежного не надав. Отже, відомості до реєстру внесли безпідставно.
Суд зробив важливе уточнення. Він не оцінював, чи було в діях чоловіка порушення як таке – це справа ТЦК, який має право винести постанову. Суд оцінював лише законність конкретних дій. І це принципова різниця: навіть якщо людина справді порушила правила обліку, запис у реєстрі не може випереджати саму відповідальність.
Друга вимога: навіщо поліція, якщо протокол не складають
Другий епізод стосується звернення про адміністративне затримання та доставлення. Тут працює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Пункти 56 і 79 описують механіку: Нацполіція за зверненням ТЦК здійснює затримання й доставлення тих, хто вчинив правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП.
Але мета цієї процедури – скласти протокол, якщо на місці це неможливо. А тепер згадаймо статтю 258 КУпАП. В особливий період протокол за ст. 210 і 210-1 не складають узагалі, якщо особа належно повідомлена про виклик і не з’явилася без поважних причин. У такому разі посадовці одразу виносять постанову за статтею 283 КУпАП.
Виходить, доставляти людину в ТЦК, щоб скласти протокол, який не складають, – дія без сенсу. Суд сформулював прямо: необхідність звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача в цій ситуації була відсутня. Відповідно, й запис про звернення ТЦК до Нацполіції втратив основу.
Питання з оповіщенням суд теж розглянув. Повістку надіслали «Укрпоштою», і вона повернулася з відміткою «адресат відсутній». За пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 це належне підтвердження оповіщення. Довід позивача про дату відправлення виглядав переконливо, але суд вирішив інакше.
І тут варто пояснити логіку, бо вона неочевидна. Належне оповіщення означає, що ТЦК має право на певні дії. Але воно не створює факту притягнення до відповідальності. Ці дві речі живуть окремо, і суд їх чітко розділив.
Дискреція не означає свавілля
Суд визнав, що направлення звернення до поліції – дискреційне повноваження ТЦК. Проте свобода вибору тут не безмежна: вона обмежена метою, заради якої закон дав це повноваження. Якщо мети немає, немає й правомірної підстави для дії.
Суд також нагадав про статтю 19 Конституції України: органи державної влади діють лише на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені законом. Це фундамент усієї справи.
Ще один момент – мотивування рішень. Суд послався на позицію ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04) та на практику Верховного Суду (постанова від 28.08.2018, справа №802/2236/17-а). Суть проста: рішення має містити підстави, на яких ґрунтується, хоча детально відповідати на кожен аргумент не обов’язково.
Що вирішив суд
Позов задоволено повністю. Дії ТЦК щодо внесення відомостей про наявність інформації про звернення ТЦК до Нацполіції визнано протиправними. Суд зобов’язав виключити ці відомості з реєстру.
Далі – визнання протиправним направлення звернення про адміністративне затримання й доставлення. І зобов’язання надіслати до поліції повідомлення про відсутність підстав для затримання – так, як передбачає абзац 17 пункту 79 згаданого Порядку №1487.
Окремо суд вирішив питання судового збору. Позивач сплатив 2130,00 грн, а належало 2129,92 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 для електронного подання. Різницю у 8 копійок визнано надміру сплаченою, а 2129,92 грн стягнуто з бюджетних асигнувань відповідача. Дрібниця, але показова.
Ще один штрих – обов’язок доказування. За частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень доводити правомірність своїх дій має саме відповідач. ТЦК не довів ні законності запису в реєстрі, ні потреби в затриманні. Це й визначило результат.
Якщо у «Резерв+» ви побачили згадку про звернення ТЦК до Нацполіції, перевірте просту річ: чи існує протокол або постанова за ст. 210, 210-1 КУпАП. Немає документа – немає законної підстави для відомостей у реєстрі. У такому разі офіційний запит до ТЦК і, за потреби, позов до адміністративного суду цілком реально приводять до видалення запису.
