Уявіть: ви отримуєте платіжку за опалення, а сума там явно більша, ніж мала б бути. Мешканці будинку № 5 на вулиці Чернігівській у місті Бахмачі не стали мовчки терпіти – вони написали колективну скаргу. І саме так почалася справа № 620/3668/25, яка дійшла до Верховного Суду. Розбираємося, чому теплопостачальник використовував не ті формули, як це вплинуло на гаманці споживачів і чим усе закінчилося.
З чого все почалося: колективна скарга і перевірка
У лютому 2025 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області надійшло звернення від мешканців будинку № 5 на вулиці Чернігівській у місті Бахмачі. Понад п’ятдесят людей підписалися під скаргою на дії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго». Суть претензії – теплопостачальник неправильно застосовує формули з Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі – Методика № 315).
Держпродспоживслужба отримала погодження центрального органу, видала наказ і провела позапланову перевірку. За її результатами склали акт від 26 лютого 2025 року № 011, а згодом – припис про усунення порушень і постанову про штраф у розмірі 109 008 грн.
АТ «Облтеплокомуненерго» з такими рішеннями не погодилося і пішло до суду.
У чому суть порушення: просто про формули
Давайте розберемося, що саме стало каменем спотикання. Є житловий будинок, у якому відсутній вузол комерційного обліку теплової енергії (простіше кажучи – загальнобудинковий теплолічильник). Коли лічильника немає, обсяг спожитої теплової енергії визначають за нормою споживання, яку встановлює орган місцевого самоврядування.
Виконавчий комітет Бахмацької міської ради своїми рішеннями затвердив такі норми: на опалювальний період 2023-2024 років – 0,152 Гкал/кв. м, а на 2024-2025 роки – 0,146 Гкал/кв. м.
Але це ще не все. Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (Закон № 2119-VIII) вимагає: визначений за нормою обсяг потрібно щомісяця коригувати. Коригування залежить від двох показників – скільки годин фактично подавалося тепло і якою була середньомісячна температура на вулиці. Для цього в Методиці № 315 передбачені формули 10 і 11.
А що ж зробило «Облтеплокомуненерго»? Воно використовувало формули 8 і 9. Різниця принципова: формули 8 і 9 призначені для зовсім іншої ситуації – коли у приміщеннях будинку стоять прилади-розподілювачі теплової енергії. Тобто компанія застосувала алгоритм, який не мав жодного стосунку до реальної ситуації в будинку.
Кілька слів про те, чому це важливо. Норма споживання – це ніби базова ціна, а формули 10 і 11 – механізм, який робить її «живою», прив’язаною до погоди за вікном. Тепла зима – платите менше, холодна – більше. Без правильного коригування споживачі могли переплачувати.
Перший аргумент теплопостачальника: акт підписаний лише однією особою
У направленні на перевірку було вказано трьох посадових осіб. Акт же підписала лише одна – державний інспектор Ануля В.О. Позивач наполягав: це робить акт недопустимим доказом.
Верховний Суд із цим не погодився. Логіка проста: підписувати акт мають ті, хто фактично проводив перевірку і був присутній при його складанні. Інші двоє спеціалістів на той момент перебували на лікарняному. Вимагати від них підпису під документом, обставини якого вони не засвідчували особисто, було б нелогічно.
Суд також нагадав важливий принцип: акт перевірки – це не правовий документ, що встановлює відповідальність. Це носій інформації про факти. Відсутність чийогось підпису не робить його автоматично нікчемним, якщо зафіксовані обставини підтверджуються іншими доказами. А позивач, до речі, сам факт використання формул 8 і 9 замість 10 і 11 жодного разу не заперечив.
Другий аргумент: це повторна перевірка
АТ «Облтеплокомуненерго» стверджувало, що влітку 2024 року Держпродспоживслужба вже перевіряла аналогічні питання за скаргами мешканців і тоді порушень не знайшла. Отже, нова перевірка – повторна, а це прямо заборонено статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Закон № 877-V).
Тут важливий нюанс. Заборона стосується повторної перевірки за тим самим фактом. А що перевіряли раніше? У червні 2024 року – правомірність нарахування плати за обігрів місць загального користування та тепловтрати в підвалах. У вересні 2024-го – скаргу мешканців зовсім іншого будинку в селищі Сосниця.
Жодного разу до лютого 2025 року контролюючий орган не перевіряв, за якими саме формулами компанія визначає нормативне теплове навантаження в будинку № 5. Це новий факт, нова перевірка – жодної «повторності» тут немає.
Третій аргумент: припис занадто розмитий
У приписі відповідача було зазначено: «Усунути порушення вимог законодавства». Позивач обурився – мовляв, незрозуміло, що конкретно робити. Хіба це не порушує принцип юридичної визначеності?
Верховний Суд відповів на це досить чітко. Так, припис не може бути абстрактним. Але «Облтеплокомуненерго» – професійний учасник ринку, оператор зовнішніх інженерних мереж. У акті перевірки детально розписано: який будинок, які періоди, які формули застосовано неправильно і які слід було застосовувати. Для фахівця цього більш ніж достатньо, щоб зрозуміти – треба зробити перерахунок із використанням формул 10 і 11.
Інакше кажучи, не можна прикриватися вимогою «розжуйте нам усе» тоді, коли порушення є тривалим і стосується базових правил вашої ж професійної діяльності.
Чому Верховний Суд став на бік споживачів
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили «Облтеплокомуненерго» в позові. Верховний Суд залишив ці рішення без змін. Ключовий висновок, який варто запам’ятати: якщо в будинку немає загальнобудинкового теплолічильника, обсяг спожитої теплової енергії визначається за нормою споживання із щомісячним коригуванням за формулами 10 і 11 Методики № 315. Інші формули тут не працюють.
Помилка у виборі формули – це не просто технічна неточність. Неправильно визначений загальний обсяг тепла означає, що його подальший розподіл між мешканцями буде некоректним. Хтось платить більше, ніж мав би. А це вже пряме порушення прав споживачів, захищених статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Штраф у розмірі 36 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (109 008 грн) передбачений пунктом 3 частини другої статті 14 Закону № 2119-VIII саме за такі випадки – коли розподіл обсягів комунальних послуг здійснюється з порушенням.
Ця справа добре ілюструє, що навіть суто технічне, на перший погляд, питання – яку формулу взяти для розрахунку – може мати цілком реальний вплив на добробут десятків родин. І коли мешканці об’єднуються, щоб захистити свої права, закон – на їхньому боці.
