Що робити, якщо військово-лікарська комісія визнала вас придатним до служби, а ви впевнені – ваш стан здоров’я не дослідили як слід? Ви подаєте скаргу до штатної ВЛК вищого рівня. А вона замість того, щоб розібратися, надсилає вам формальну відписку. Саме така ситуація стала предметом судового розгляду в Одеському окружному адміністративному суді, і рішення у цій справі варте уваги кожного, хто зіткнувся з подібною проблемою.
Дві постанови – і кардинально різні наслідки
Історія почалася у вересні 2025 року. Чоловік пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку та охорони. Це означало обмежену придатність – не стройова, не бойові підрозділи.
Але 31 березня 2026 року його доставили до районного ТЦК і того ж дня провели новий медичний огляд. Результат виявився геть іншим – «придатний до військової служби» без жодних обмежень. Діагноз – міопія слабкого ступеня. Наступного дня чоловіка призвали на військову службу і направили на базову загальновійськову підготовку на загальних умовах.
Ключовий нюанс: попередня постанова ВЛК від вересня 2025 року все ще була чинною. Нову прийняли без її скасування. І, як з’ясувалося пізніше, без урахування медичних документів, які свідчили про значно серйозніші проблеми зі здоров’ям.
Що саме проігнорували лікарі
У позивача був консультаційний висновок лікаря-офтальмолога ще від липня 2023 року. Згідно з ним, гострота зору лівого ока становила 0,16 без корекції і не піддавалася виправленню. У лівому оці діагностовано хоріоретинальний рубець – наслідок тупої травми, отриманої ще у 1996 році.
Якби ці дані врахували, то за пунктом «б» статті 26 та пунктом «б» статті 31 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, чоловік мав би залишитися в категорії обмежено придатних. Крім того, у нього виявили підвищений рівень глюкози в крові – 6,89 ммоль/л, однак додаткових обстежень не призначили.
Але ВЛК при районному ТЦК обмежилася записом «міопія слабкого ступеня» і гостротою зору 0,8/0,6 – хоча позивач стверджував, що навіть цей запис у картці обстеження має ознаки виправлення і виконаний різними чорнилами.
Як подавали скарги і що на них відповідали
Першу скаргу – від дружини позивача – подали 5 квітня 2026 року до 18 Регіональної військово-лікарської комісії. Це штатна ВЛК, якій підпорядковані позаштатні комісії в зоні її відповідальності.
18 Регіональна ВЛК не стала розглядати скаргу самостійно, а перенаправила її до обласного ТЦК. Звідти надійшла відповідь: мовляв, чоловіка вже призвали на військову службу, тож провести контрольний медичний огляд неможливо, а скасовувати постанови ВЛК щодо військовослужбовців медична служба обласного ТЦК не уповноважена.
17 квітня позивач звернувся безпосередньо до 18 Регіональної ВЛК. У скарзі він просив визнати бездіяльність обласного ТЦК, скасувати постанову від 31 березня і направити його на повторну ВЛК. Відповідь прийшла 25 квітня – і це була класична відписка. Йому пояснили, що військовослужбовці направляються на медичний огляд через командира військової частини, а експертний висновок ВЛК встановлений з урахуванням стану здоров’я на момент огляду. Жодної оцінки медичних документів, жодного висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість скарги. І найцікавіше – у листах 18 Регіональної ВЛК фігурував зовсім інший номер постанови, ніж той, що був у довідці ВЛК та в Єдиному державному реєстрі призовників.
Чому суд визнав бездіяльність протиправною
Одеський окружний адміністративний суд детально проаналізував Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402). І дійшов однозначного висновку: штатна ВЛК зобов’язана розглядати скарги на постанови позаштатних ВЛК по суті.
Пункт 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 чітко визначає два можливі рішення штатної ВЛК за результатами розгляду скарги. Перше: визнати скаргу обґрунтованою, переглянути оскаржувану постанову або направити особу на контрольне обстеження та медичний огляд. Друге: визнати скаргу необґрунтованою й надати заявнику відповідне роз’яснення.
18 Регіональна ВЛК не зробила ні того, ні іншого. Вона навіть не перевірила, чи відповідає оскаржувана постанова встановленому діагнозу та вимогам Положення № 402. Її лист від 25 квітня не містив жодного з обов’язкових висновків, передбачених пунктом 3.4.
Суд також відхилив аргумент відповідача про те, що військовослужбовець має звертатися до командира частини. Пункт 6.1 Положення № 402 регулює порядок направлення на новий медичний огляд – це інша процедура. А розгляд скарг на постанови позаштатних ВЛК урегульований окремою главою 3, яка не обмежує право на оскарження фактом набуття статусу військовослужбовця. До того ж підпункт 2.4.5 Положення № 402 прямо наділяє ВЛК регіону правом переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК, у тому числі щодо військовослужбовців.
Чому не скасували саму постанову ВЛК
Тут важливий момент. Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК при районному ТЦК від 31 березня 2026 року. Але суд відмовив – і ось чому.
Верховний Суд у низці постанов (зокрема від 26.02.2025 року у справі № 600/3273/22-а) неодноразово наголошував: суд не вправі оцінювати професійні дії лікарів, правильність встановлення діагнозів та їх відповідність конкретним статтям Розкладу хвороб. Це потребує спеціальних медичних знань і належить до дискреційних повноважень самої ВЛК. Суд перевіряє лише процедуру, а не медичний зміст постанови.
У цій справі штатна ВЛК ще не розглянула скаргу по суті. Якби суд самостійно скасував постанову через невідповідність медичним показникам, він фактично підмінив би собою штатну ВЛК. Це неприпустимо з огляду на ч.2 ст.2 КАС України.
Тому суд обрав правильний процесуальний шлях: зобов’язав 18 Регіональну ВЛК розглянути скаргу по суті з урахуванням правової оцінки, наданої в рішенні. А вже результати цього розгляду позивач зможе оскаржити – до Центральної військово-лікарської комісії або до суду.
Моральна шкода: чому відмовили
Позивач просив стягнути з Державного бюджету 100 000 гривень моральної шкоди. Він пов’язував її з погіршенням стану здоров’я – 28 квітня у нього діагностували гіпертонічну хворобу 3 ступеня з гіпертонічним кризом, він перебував на стаціонарному лікуванні.
Суд відмовив у цій вимозі з двох причин. По-перше, позивач не довів причинного зв’язку між бездіяльністю відповідача та погіршенням здоров’я – тим більше що підвищення артеріального тиску, згідно з медичними записами, спостерігалося в нього ще з березня 2025 року. По-друге, саме визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання розглянути скаргу суд визнав достатньою сатисфакцією – відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Що в підсумку
Суд частково задовольнив позов. Бездіяльність 18 Регіональної військово-лікарської комісії визнано протиправною. Комісію зобов’язано розглянути скаргу позивача по суті – з дотриманням вимог глави 3 розділу I Положення № 402 та з урахуванням усіх долучених медичних документів.
Ця справа показує головне: штатна ВЛК не може ухилятися від розгляду скарг, прикриваючись тим, що людина вже стала військовослужбовцем. Процедура оскарження постанов позаштатних ВЛК, передбачена Положенням № 402, є самодостатньою і не залежить від зміни статусу особи. Відписка замість розгляду по суті – це протиправна бездіяльність, і суд це підтвердив.
Крім того, рішення нагадує про правильну послідовність дій у подібних ситуаціях. Спочатку варто вичерпати позасудовий порядок оскарження – подати скаргу до штатної ВЛК і дочекатися її розгляду по суті. І лише потім, якщо рішення штатної ВЛК вас не влаштує, звертатися до суду. Саме так вибудувана система військово-лікарської експертизи, і суди послідовно дотримуються цієї логіки.
