Перевищення службових повноважень у Вінниці отримало судовий вирок. Підполковник Вінницького обласного мобілізаційного та тактичного центру комплектування (ОМТЦК) визнан винним у фізичному насильстві над чоловіком, який прийшов до ТЦК за повісткою. Суд затвердив угоду про визнання вини – офіцер отримав п’ять років позбавлення волі умовно.
Ось що відбулося насправді і чому ця справа важлива для розуміння меж службових повноважень у військовій сфері.
Що сталося у кабінеті №16
12 вересня 2024 року чоловік прийшов до Вінницького ОМТЦК за повісткою. Звична, здавалося б, ситуація. Але все пішло не так.
Підполковник, який обіймав посаду заступника начальника та начальника мобілізаційного відділення, без жодних підстав вдарив відвідувача правою рукою у скроню. Потім почав його душити. Чоловік відмовився підписувати анкету військовозобов’язаного – і замість діалогу отримав фізичний примус.
Коли потерпілий спробував вийти з кабінету, підключився ще один учасник – колишній начальник відділення зв’язку, який, до речі, взагалі не мав права перебувати у тому приміщенні. Він завдав постраждалому щонайменше три удари – один кулаком по обличчю і ще два по голові. Потім вдарив коліном у грудну клітку.
Але й це ще не все. Обоє службовців силоміць відібрали у чоловіка мобільний телефон і, утримуючи його голову руками, намагалися розблокувати пристрій через систему розпізнавання обличчя.
Наслідки для здоров’я і правова оцінка
Медична картина виявилася серйозною. Потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму з вогнищем забою першого типу лівої скроневої долі, забої м’яких тканин скроні та обличчя з обох сторін, а також забій грудної клітки. Відповідно до висновку експерта, ці пошкодження кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
З правової точки зору дії підполковника кваліфіковано за частиною 1 статті 28 та частиною 5 статті 426-1 Кримінального кодексу України – перевищення службових повноважень військовою службовою особою, вчинене групою осіб в умовах воєнного стану. За класифікацією статті 12 КК України цей злочин належить до категорії особливо тяжких.
Угода про визнання вини: як це працює
18 березня 2026 року між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та підполковником укладено угоду про визнання винуватості – інструмент, передбачений статтями 468, 469 і 472 Кримінального процесуального кодексу України.
Угода про визнання винуватості – це, простіше кажучи, домовленість між обвинуваченим і прокурором, за якою обвинувачений визнає вину в обмін на певний вид і розмір покарання. Але вона не може укладатися самовільно. Якщо у справі є потерпілий, потрібна його письмова згода.
У цій справі потерпілий таку згоду надав. Він також зазначив, що завдану йому шкоду відшкодовано в повному обсязі, тож матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого не має.
Суд перевірив угоду на відповідність усім вимогам КПК і підтвердив: вона укладена добровільно, без тиску чи погроз, правова кваліфікація злочину правильна, умови угоди не суперечать інтересам суспільства.
Вирок: п’ять років умовно і не тільки
5 травня 2026 року Вінницький міський суд ухвалив вирок.
Підполковник визнан винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 28 і частиною 5 статті 426-1 КК України. Призначене покарання – 5 років позбавлення волі із застосуванням статті 69 КК України (яка дозволяє призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією статті).
На підставі статті 75 КК України суд звільнив засудженого від реального відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Це означає, що якщо протягом двох років він не вчинить нового правопорушення і дотримуватиметься умов, вирок не буде виконано реально.
Серед додаткових обов’язків – періодична явка на реєстрацію до органу з питань пробації та обов’язок повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання (стаття 76 КК України).
Суд також врахував, що з 27 березня по 4 квітня 2025 року засуджений перебував під вартою, – і зарахував цей час у строк покарання відповідно до частини 5 статті 72 КК України.
Застава і додаткові рішення суду
Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовували запобіжний захід у вигляді застави – 908 400 гривень, внесених заставодавцем. Суд скасував цей захід у зв’язку з ухваленням вироку.
Кстати, з подальшою долею застави – цікавий момент. Заставодавець написав заяву з проханням перерахувати ці кошти на потреби Збройних Сил України. Суд задовольнив це прохання: майже мільйон гривень піде на підтримання обороноздатності.
Окремо з засудженої стягнуто судові витрати – 3565 гривень 60 копійок за проведення криміналістичної експертизи у кримінальному провадженні.
Що пом’якшило покарання
Суд встановив кілька обставин на користь обвинуваченого. Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданому шкоди – все це визнано пом’якшуючими обставинами згідно зі статтею 66 КК України. Обтяжуючих обставин суд не знайшов.
Додаткову роль зіграло й те, що підполковник раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за час служби і має на утриманні неповнолітню дитину.
Матеріали щодо другого учасника інциденту – колишнього начальника відділення зв’язку, який завдав більшості ударів, – виділено в окреме провадження. Його справа розглядатиметься окремо.
