Уявіть: ви отримуєте листа, а в ньому – постанова про штраф від ТЦК на 17 000 гривень. І це при тому, що жодної повістки ви в руках не тримали. Саме в такій ситуації опинився мешканець Чернівецької області, і саме цю історію нещодавно розглядав Кельменецький районний суд.
Як усе почалося
Людина дізналася про штраф від ТЦК випадково – з листа, який надійшов аж у квітні 2026 року. А сама постанова була винесена ще на початку березня. Уявіть цей розрив у часі: вас уже оштрафували, а ви про це навіть не здогадуєтесь.
Що ж інкримінували позивачу? Неявку за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. ТЦК стверджував, що 21 лютого 2026 року направив повістку поштою – мовляв, прибудьте тоді-то й тоді-то. Людина не прийшла, причин не повідомила. Результат – протокол, постанова, 17 000 гривень штрафу за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Але давайте розберемося: чи справді все так однозначно?
Що казав ТЦК
Відповідач наполягав на законності своїх дій. Аргументи були, на перший погляд, залізобетонні: діє воєнний стан, триває загальна мобілізація, а військовозобов’язані зобов’язані з’являтися за викликом. Посилалися й на Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і на Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», і на постанову Кабміну №560.
Логіка ТЦК проста: повістку направили – людина не прийшла – отже, порушення. Штраф від ТЦК у таких випадках – нібито автоматичний наслідок.
Та суд подивився на справу інакше. І ось тут починається найцікавіше.
А що насправді було з повісткою?
Позивач стверджував: жодної повістки він не отримував. Узагалі. Не те щоб отримав і проігнорував – саме не отримував фізично.
Суд витребував матеріали справи і побачив те, що часто ховається за гучними фразами про «направлення повістки». Поштове відправлення повернулося назад – адресата не було за місцем проживання. Тобто людина навіть не знала, що її кудись викликають.
Але це ще не все. Копія повістки у матеріалах справи не мала ані підпису посадової особи, ані печатки. Простіше кажучи – папірець без жодної юридичної сили. Хіба можна на підставі такого документа штрафувати людину на 17 000 гривень?
Що вимагає закон
Тут важливий момент, і про нього варто знати кожному військовозобов’язаному. Закон не каже: «надіслали повістку – і цього досить». Постанова Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року вимагає належного підтвердження оповіщення. Що це означає на практиці?
Або особистий підпис людини про отримання. Або документи від поштового оператора, які підтверджують вручення чи відмову від отримання. Не просто «відправили», а саме «вручили». Різниця колосальна.
Суд прямо вказав в оскаржуваній постанові: сам факт формування повістки і посилання на її направлення поштою – це не доказ повідомлення людини. Бо не підтверджує, що зміст документа дійшов до адресата.
Для складу правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення потрібні чотири елементи. Перше – обов’язок з’явитися за викликом. Друге – належне повідомлення про цей виклик. Третє – невиконання обов’язку без поважних причин. Четверте – вина у формі умислу чи необережності.
Якщо випадає бодай один елемент – усе, складу немає. У нашому випадку випав другий. Людину просто не повідомили як слід. А без цього годі говорити про умисел чи необережність.
Про що нагадав суд
Кельменецький районний суд нагадав відповідачу базову річ: воєнний стан не скасовує обов’язку доводити кожен елемент правопорушення. Те, що ви військовозобов’язаний, ще не означає, що вас можна штрафувати без належних доказів.
І знаєте, що ще важливо? Суд наголосив: загальний обов’язок з’являтися за викликом не замінює обов’язку довести, що конкретну людину справді повідомили. Це дві різні речі, і підміняти одну іншою не можна.
ТЦК не зміг надати жодного належного доказу. Повістка без підпису і печатки. Поштове відправлення, що повернулося. Жодного підтвердження, що людина взагалі знала про виклик. У підсумку суд визнав постанову протиправною та скасував її. Провадження у справі закрили через відсутність події і складу правопорушення. А ще стягнули з ТЦК судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь позивача.
Ця справа – добрий приклад того, що штраф від ТЦК не є чимось невідворотним. Якщо процедуру порушено, а доказів бракує, суд цілком може стати на бік громадянина. Головне – не боятися захищати свої права і перевіряти, чи справді все було зроблено за законом. Бо іноді за гучними словами про обов’язок і мобілізацію ховається звичайнісінька недбалість у оформленні документів. І 17 000 гривень – надто висока ціна за чиюсь недбалість.
