Полтавський обласний ТЦК та СП оголосив про кардинальну зміну підходу: відтепер вручати повістки на вулицях будуть лише ветерани з бойовим досвідом, а персонал без статусу УБД відправлять на передову.
Рішення, яке давно обговорювали у суспільстві, нарешті знайшло практичне втілення. Принаймні в одному регіоні.
Хто тепер стоїть із повістками
Полтавський ТЦК перебудовує склад груп оповіщення – тих самих, що працюють на вулицях і зупиняють чоловіків для перевірки документів. До таких груп тепер відбирають виключно учасників бойових дій – людей, які вже були на передовій, на власні очі бачили злочини окупантів і розуміють, навіщо взагалі потрібне поповнення армії.
Логіка тут проста і, чесно кажучи, сильна. Фронтовик, який вручає повістку, знає ціну того, про що просить. Він не абстрактний чиновник у формі, а людина, яка сама пройшла через те, куди відправляє інших. І, як зазначають у самому ТЦК, такі люди чітко розуміють: вони доукомплектовують власні колишні підрозділи й дають побратимам довгоочікуваний відпочинок.
Що буде з тими, хто ще не воював
А ось для решти персоналу правила стають суттєво жорсткішими. Тут є два сценарії залежно від ситуації з документами:
- Якщо УБД оформляється. Такі військові поки що не беруть участі в оповіщенні громадян, але залишаються у структурі ТЦК і виконують внутрішні завдання. По суті, чекають на завершення оформлення.
- Якщо бойового досвіду немає взагалі. Ось тут усе серйозніше: таких співробітників планують відправити на ротацію до бойових підрозділів – на фронт для набуття реального досвіду, як це формулює сам ТЦК.
Якщо коротко, два ключові пункти:
- військовослужбовці, які оформлюють УБД, переходять на внутрішні завдання;
- ті, хто взагалі не брав участі у бойових діях, підлягають ротації на передову.
Чому це важливо
Питання про «тилових військкоматників» давно не дає спокою суспільству. Логіка невдоволення зрозуміла: чому людина, яка сама не бувала під обстрілами, зупиняє на вулиці тих, кого відправлять у пекло? Полтавський ТЦК, схоже, став першим, хто перейшов від обговорень до дій у масштабі цілої обласної установи.
Ця практика ще й суто прагматична. Ветеран, який працює в групі оповіщення, – це довіра, пояснення, людський контакт. Не просто вручення папірця, а розмова між людьми, які обидва знають, про що йдеться.
Чи підхоплять цей підхід інші обласні ТЦК – покаже час. Але прецедент уже є.
