Чи можна отримати відшкодування моральної шкоди, якщо слідчі вилучили ваше майно, а потім суд відмовив у арешті? Верховний Суд у справі № 522/759/25 поставив крапку в цьому питанні – і відповідь виявилася не на користь власника.
Ситуація, чесно кажучи, драматична. Уявіть: ви володієте кількома вантажівками, легковиком, напівпричепами. Це ваш бізнес, ваш дохід. І раптом усе це майно вилучають слідчі під час обшуків у кримінальному провадженні, до якого ви не маєте жодного стосунку. Саме так сталося з позивачем.
Що трапилося насправді
У липні 2023 року поліція розпочала кримінальне провадження за фактом шахрайства в особливо великих розмірах – стаття 190 Кримінального кодексу України. Підозрюваним був зовсім не позивач, а інша особа. Однак слідчі отримали ухвали на обшук транспортних засобів, якими користувався підозрюваний, і під час цих обшуків вилучили техніку, що належала позивачу.
Загалом ідеться про два вантажні автомобілі Volvo, легковик Mercedes-Benz та два напівпричепи. Усе це майно вилучили у квітні 2024 року. Щонайменше п’ять одиниць техніки – для підприємця це фактична зупинка господарської діяльності.
Далі – найцікавіше. Слідчі звернулися до суду з клопотаннями про накладення арешту на вилучене майно. І отримали відмову. Причому не один раз, а системно: слідчі судді Малиновського районного суду міста Одеси, а слідом і Одеський апеляційний суд, послідовно відмовляли в арешті. Логіка проста: власник майна не є підозрюваним, транспортні засоби не є знаряддям злочину, а посилання слідства на їхню доказову цінність – лише припущення.
Ключовий момент, який варто запам’ятати: відмова в арешті не означає автоматичної незаконності самого вилучення. Це різні юридичні процедури, і надалі саме цей нюанс відіграє вирішальну роль.
Після відмов в арешті майно повернули власнику. Причому в протоколах повернення позивач власноруч зазначив: зауважень немає.
Перша інстанція: 100 000 гривень моральної шкоди
Позивач не зупинився і подав цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. Сума – 3 000 000 гривень. Аргументував тим, що через дії слідчих зазнав моральних страждань, перебував у стані постійної невизначеності, боявся за своє майно.
Приморський районний суд міста Одеси позов задовольнив частково: стягнув з Державного бюджету 100 000 гривень. Суд першої інстанції виходив із глибини моральних страждань позивача, керувався засадами розумності та справедливості.
Здавалося б, справедливість торжествує. Але апеляція вирішила інакше.
Чому апеляція скасувала рішення
Одеський апеляційний суд повністю відмовив у позові. Аргументація була чіткою: позивач не довів неправомірності дій органу досудового розслідування.
Тут важливий момент. Слідчі діяли на підставі ухвал слідчих суддів про обшук. Під час обшуку вони вилучили транспортні засоби – це прямо передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме статтею 236, де сказано, що слідчий має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Так, суди згодом відмовили в арешті цього майна. Але відмова в арешті – це не констатація незаконності вилучення. Це лише висновок про відсутність підстав для подальшого утримання майна. І майно було повернуто.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу: у протоколах повернення майна позивач не висловив жодних зауважень. Це суттєва деталь – вона свідчить про відсутність претензій до процедури на момент повернення.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляції – без змін.
Ключова правова позиція Верховного Суду спирається на частину шосту статті 1176 Цивільного кодексу України. Вона говорить: шкода, завдана незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. А це означає, що потрібно довести сам факт незаконності дій.
Верховний Суд наголосив: під час розгляду клопотань про арешт майна суди не встановлювали факт протиправності вилучення. Вони лише констатували відсутність підстав для арешту. А для відшкодування моральної шкоди за статтею 23 Цивільного кодексу України потрібен повний «юридичний ланцюжок»: протиправна дія, шкода, причинний зв’язок між ними. Брак першої ланки руйнує всю конструкцію.
Ще один принциповий момент. Верховний Суд послався на власну попередню практику – зокрема, на постанову Великої Палати від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17. Суть її в тому, що коли право власності особи порушене у кримінальному провадженні, захист має відбуватися в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, а не шляхом подання цивільного позову. Інакше кажучи – не можна оминати механізми кримінального процесу.
Це справді важливе розмежування. Якщо ви вважаєте, що слідчий діяв незаконно під час вилучення майна, потрібно оскаржувати його дії в межах самого кримінального провадження – через слідчого суддю, а потім через апеляцію. Кримінальний процесуальний кодекс України дає для цього інструменти: стаття 303 дозволяє оскаржити бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, а стаття 169 чітко описує, коли саме майно має бути повернуто.
І тільки після того, як дії визнані незаконними в межах кримінального процесу, можна ставити питання про компенсацію. Без цього юридичного фундаменту цивільний позов приречений – про що справа № 522/759/25 і нагадує доволі жорстко.
Що робити, якщо ваше майно вилучили
Коли ваше майно вилучають під час обшуку в кримінальному провадженні, де ви не є підозрюваним, алгоритм дій має бути таким. По-перше, фіксуйте все, що відбувається, і обов’язково зазначайте свої зауваження в протоколах – це ваш перший і найважливіший рубіж захисту. По-друге, оскаржуйте дії слідчого в порядку статті 303 КПК України, не чекаючи, поки «само розсмокчеться». По-третє, домагайтеся повернення майна через механізм статті 169 КПК України.
І головне – пам’ятайте, що право на відшкодування моральної шкоди не виникає автоматично з факту незручностей. Воно потребує доказів – чітких, переконливих і здобутих у правильному процесуальному порядку. Цивільний кодекс України, як і Кримінальний процесуальний кодекс України, не пробачають спроб зрізати кути.
